Можеш забрати мого чоловіка, якщо так дуже хочеш! сказала дружина з посмішкою на вустах молодій незнайомці, що зʼявилася на її порозі.
Чекай, Оксано! До мене хтось дзвонить у двері. Перетелефоную, як зʼясую, хто і чому, мовила Ганна трохи схвильовано, завершуючи смішну балаканину із подругою дитинства. Оксана щойно барвисто описувала, як святкували день народження її свекрухи десь у Вишневому, і Ганна ледве не плакала від сміху ну от наче справжня стендап-комедія!
Ганна неквапом попрямувала до дверей і здивовано подивилася у вічко. Вона очікувала побачити когось із сусідів: у захищеному домі чужа людина просто так НЕ зайде! Але на порозі стояла незнайома молода жінка в якомусь дивакуватому вигляді, яку Ганна вперше бачила.
Відкривати вона не поспішала ще чого, з незнайомцями Ганна не веде розмов. Та й тепер розвелося їх, шахраїв, куди не плюнь, а вона не з доверливих!
Вона вже було хотіла повертатися до жартиків з Оксаною, як дзвоник задзвонив ще раз. Та за дверима дівчина, певне, мала неабияку цілеспрямованість дзвонила, вирішивши, що хтось таки вдома й мусить відповісти.
Удома Ганна була сама чоловік, Сергій, подався до друга допомагати з картоплею на дачі. Ганна знову визирнула у вічко: дівчина зовні наче й смішна, і трохи жалюгідна, але не викликала жодних загрозливих відчуттів.
«Ну що найгірше може статися? Відкрию, скажу, що нічого не треба, і повернуся до своїх вихідних!» подумала Ганна. «Можливо, заблукала чи хоче впарити якусь біду з “чудо-знижкою”.»
Зібравшись, Ганна таки відчинила двері. Незнайомка одразу випросталася, нервово поправила свій ґудзик на пальті й заговорила:
Добрий день! Ви Ганна, так? Ну, хто ж іще, навіщо питаю
«Отакої! Шахраї сьогодні на висоті вже й по іменах усіх знають!» промайнуло подумки у Ганни.
Хто ви така і чого вам треба? одразу взяла бика за роги Ганна. Ви тут уже пʼять хвилин на порозі. Не запрошувала вас, то кажіть і до побачення!
Сергій удома? раптом запитала гостья, чим відразу добряче здивувала Ганну.
«О, так вона й чоловіка знає!» ще підозріліше насторожилася господиня.
Вам Сергій потрібен? перепитала Ганна, хоч хотіла вистрілити чимось гострішим.
Та ні, я до вас прийшла. Але якщо Сергій вдома мені це все ускладнить, сказала незнайома дівчина з безпосередньою щирістю.
Ускладнить? Це ще як? цікавість пересилила обережність у Ганни.
Сергій на городі у кума. Кажіть, чого треба!
Може, поговоримо в квартирі, бо на сходах якось, ну… не зручно, почала лізти всередину незнайомка.
Вибачте, я не звикла водити додому всіх, кого бачила від сили двічі! Говоріть тут і по-сусідськи без зайвих премудростей, відсікає Ганна.
Та як же ми тут про наше з Сергієм інтимне говоритимемо? зі злою іронією посміхнулася гостя.
Що? Про яке інтимне?! Ганна випадково підняла голос аж на весь поверх.
Усе добре? Чому ви кричите? визирнула за ріг тітка Марина, їхня сусідка-пенсіонерка.
О, доброго дня, пані Марино! Все під контролем, просто не поділили погоду. А там гроза, до речі? швидко перевела Ганна тему.
Та наче на дощ збирається, зовсім не поспішаючи йти, оцінила ситуацію сусідка, поглядаючи на незнайомку у коридорі.
Заходьте вже, зітхнула Ганна й запросила ту дівчину всередину, на ходу вирішуючи, в яке крісло краще посадити гостю, щоб не дати їй забрати комірця.
Незнайомка роззирнулася, мов на екскурсії, затримуючи погляд на сімейному фото й шарфі ФК «Динамо-Київ».
Пять хвилин і все! Ганна не пустила її далі за килимок. Це не музей, гори на місці!
Я Богдана сказала незнайомка, старанно скидаючи пальто й шарфик. Ми з Сергієм кохаємо одне одного
Боже, яка банальщина! Не могли щось цікавіше вигадати для вступу? саркастично перепитала Ганна.
Що тут банального? Люди закохуються. Ви не перша, чий чоловік пішов до іншої, відказала Богдана впевнено.
І ви прям упевнені, що Сергій вас кохає? за посмішкою ховалася стримана іронія Ганни.
Сто відсотків! Інакше навіщо б тут стояла? жваво парирувала гостья.
Ну-ну, цікавий аргумент, тільки ось Сергій, серце моє, апріорі нікого не кохає не вміє. Тут ви, моя люба, помилилися адресою, спокійно відповіла Ганна.
Гостя хотіла щось додати, та саме в цю мить раптом відкрилися двері, і на порозі з’явився Сергій.
Богдано? Що ти тут робиш у суботу? З роботи щось? спантеличено запитав він.
Та ні, до тебе прийшла, ледь втрималась від сміху Ганна.
До мене? Що сталося? Може, якісь проблеми в офісі? Сергій стояв з виряченими очима.
Та ні, вона твоя майбутня викрадачка! Прийшла забрати мене в повному комплекті! Ганна вже не могла втриматися від іронії.
Богдана заметушилась, швидко одягнула пальто, випурхнула за двері і навіть не попрощалася.
Це що зараз було? збентежено подивився Сергій на Ганну.
То ти мені скажи! Чого це так упевнено прийшла твоя залицяльниця, заявила, що вже пакує тебе в свою сумку, і вимагала розлучення? Ганна схрестила руки.
Та це якась маячня! Я взагалі без поняття! Вона останнім часом стала дивна. Я їй нічого не обіцяв, не давав приводів, нічого! Ти ж знаєш, Олюшка, я ці дурниці не переварюю
Ну-ну, дивись у мене! Ти ж знаєш, я такого не терплю! Але чесно, люди і в гривнях полегшують життя, і самі собі ускладнюють. Може, до психолога їй
Сергій зняв черевики і попрямував до кухні забутися в чаї, а Ганна тільки похитала головою, ледь не стримуючи усмішку. Пообіцяла собі не дозволяти подібним “трагедіям” псувати їхній затишок. Навіть кіт Мурко, здається, поділяв цей настрій неквапом мурчав у кріслі, демонструючи повну гармонію в квартирі.
Хоч би що підкидало життя їхню родину іронією не перемогти!
