Ой, послухай, розкажу тобі історію про одну знайому, хай буде, назвемо її Соля Ковальчук. Ото ж Соля була поганою. Ну такою вже, що аж сумно, яка погана ця Соля, ну просто біда.
Всі навколо жалися, що вона якась не така, а Соля йшла з понеділка на роботу, а там знов ті ж самі розмови: хто на дачі буряки садив, хто варення закривав, а вона мовчить. А що їй казати? Чоловіка немає, син Михайлик живе сам, у нього вже своє життя. Ото і сидить Соля на роботі тихенько, раніше пішла додому і вже в офісі гуркіт: Ага, знов зустріч із коханцями, а то ж точно Соля та ще штучка, всі знають! Ну бо вона погана.
А вони ж гарні: усі в шлюбі, всі такі роботящі, а Соля нібито нігілістка якась.
Солю, каже їй мама, та чого ти в мене така нещасна? Ну знайди собі когось, хоч би якогось чоловіка, Богом клянуся, доню. Не пізно, дитину ще можна народити. Зараз всі народжують після сорока.
Мамо, а для чого він мені той який-небудь чоловік? І дитину другу від когось, навіщо? Мені свого Михайлика цілком вистачає, він класний син. А мужичка ну що я з ним робити маю? Я ж з Олегом спілкуюся.
Солю! тільки сльози в мами, Олег це ж не твій чоловік, у нього ж сімя!
Та ну, ще й який мій! сміється Соля, раз на тиждень водить мене в театр, подарунки дарує, на відпочинок раз підкине коштів, в голову не лізе, маму свою на город не заганяє, ні шкарпетки, ні майки прати не просить, ситий, добрий, проблем своїх на мене не тягне. Красота!
Красота, все це його бідній жінці дістається.
А ти хочеш, щоб воно все мені дісталось? Га, мамо? Та я двічі була в шлюбі пробачень вже не заслуговую, сама тікала. Перший, згадаєш, ще зовсім мене молодою забрав по твоїй волі бігла заміж у вісімнадцять, бо старший, смисленний, та все таке.
Пять років тунеядством прозаймалася ні вчитися, ні з подругами бачитися. Сам з ляльками по клубах, а мене ховав. Як наважилась на розлучення мало що труси назад не вимагав.
Другий раз думала буде по любові. Навчалася, працювала, але знов таки все вперлось у те, що я мусила все-все сама. Чоловік лежить на дивані, я працюю, ще й дитину забираю свою ж! Ніби це не його справа. А гроші? Це твої справи! Самого себе ледь тягну.
І тато твій, і брат мій Нікітка всі такі втомлені життям, а ти, мама, на дві роботи, та ще й їм борщі вариш. Ось тобі і вся моя сімейна ідилія.
Солю, так всі живуть! зітхає мама.
Хай всі так живуть, я не хочу!
Як вихідні пройшли? питаю.
Ну як, Нікіта з Марусею онуків скинули, пішла гуляти з ними, вареники ліпила, пилюку протирала, все прибрала оце, мама, твоє щастя.
Я не памятаю, щоб ти з Михайликом моїм так сиділа, щоб я на тебе дитину звалювала, а сама відпочивала.
Ти самостійна була, а ці ну просто
Мам, а хочеш, розкажу тобі про свої вихідні? Михайлик дзвонить у пятницю: Мамо, візьмеш кота Тимця на пару днів, ми з Мариною в Карпати їдемо? Звичайно, взяла. Вечором принесли гарячу піцу та кота. Я наїлася, лягла серіальчик глянути суботній ранок мій, мені не треба підхоплюватися й комусь служити.
Зварила каву, поприбирала, подзвонила тобі збиралася в музей чи хоча б побалакати. Трубку тато взяв, обізвав дармоїдкою: мовляв, мама трудиться, племінники поруч, а ти по музеях гуляєш. Образитись хотіла, а потім ну а навіщо?
Піцу поїла, фільм подивилася, спокій. У неділю захотіла на річковий трамвайчик, дзвонила знов Маша взяла, ти за миттям посуду. А ввечері Олег покликав у ресторан, ну а чого б і ні?
Я собі живу нормально, на ранок бадьора і радісна. Давно з вільними пробувала то якісь хлопчиська, то розлучені з трьома дітьми, ще й кормити колишніх жінок мають. А мені на що їх годувати? Хай про своїх дбають. Я за Лешика і так сама відповідаю.
Ось так, мамо, через це я тепер для всіх не така, бо в мене зявився Олег, і мені зовсім-то не соромно. Мені лише сумно, що ти все ганяєшся у тій хаті, а себе ніколи не пожалієш. Тому й тягну тебе хоч інколи з дому, як сьогодні, наприклад, збрехала тобі та татові, що мені допомога потрібна.
Мамо, зі мною все гаразд. А зараз підемо з тобою гуляти, зробиш щось хороше для себе, проведеш час зі мною, своєю дочкою.
Та ти що, Соля, а тато ж
Що з ним? Хворіє?
Ні, ну просто ж обід
Не повірю, щоб ти обід не приготувала. Розігріє сам, та й нічого страшного. Нікіта теж впорається!
Ну, ти диви Я ж погана, і дозволь мені сьогодні стати хорошою, для тебе!
А в понеділок на роботі жінки всім хваляться, як перевтомилися за вихідні. А Соля йде офісом, посміхається крадькома і блищить очима. Всі вже знають Соля погана, та тільки їй самій від цього якось дуже добре.
