Кіт випадково натрапив на телефон
Мій кіт якось знайшов телефон Річ пахла людиною й була несподівано теплою. Добряче зручніше вмостившись, він обійняв її лапами, ліг зверху і смартфон зненацька засвітився після дотику мякої котячої лапки.
Марічка ще толком не встигла порадіти новенькому смартфону. З перших хвилин він почав дивно грітися від будь-якої дії. А потім вона ще й зуміла його загубити.
Шкода Телефон був чудовий: великий екран, потужна батарея от вона і зрадив у вирішальний момент. Повертати покупку вже немає сенсу апарат просто пропав.
Марічка насварила себе дурною, взяла стареньку «цеглинку» Nokia й подзвонила на свій номер. Гудки йшли, але слухавку ніхто не брав.
Від хвилювання накапала собі валерянки, лягла й намагалася згадати, куди сьогодні ходила. Можливо, якщо знову пройти той же маршрут, телефон знайдеться. Аж раптом щось завібрувало під подушкою: хтось дзвонив. На екрані висвітлився її власний номер.
Алло! Хто це?
У відповідь лише шурхіт, коротке сопіння, і раптом:
Мяу
Марічка розгублено кинула слухавку. «Знущаються», роздратовано подумала вона. Прикро, що навіть не встигла поставити блокування тепер хтось бавиться її телефоном. Тут знову дзвінок.
Ті ж самі звуки знову тільки нявчання у відповідь.
Набридли! Не телефонуйте мені більше! не витримала Марічка.
Але дзвінки не припинялись. Зрештою Марічка махнула рукою гірше вже не буде, одяглася та вийшла надвір. Звуки почулися наче звідти отже, «жартівник» десь близько, де знайшла телефон. Треба лише пройти тим самим маршрутом.
Вона йшла знайомими вуличками Львова, періодично набираючи свій номер. І зовсім несподівано вловила знайомий рінгтон. Марічка рушила на звук, готуючись уже прочитати нотацію хитрецю, який вирішив пожартувати з людської біди.
А тим часом кіт, затишно гріючися біля теплого смартфону, із цікавістю спостерігав, як той оживає і “говорить”. Кіт принюхався до нього, а телефон бурмотів щось своє. Тоді кіт чемно відповів.
Смартфон замовк. Кіт обережно стукнув по ньому лапкою телефон знову заговорив. Ставав усе теплішим. А кіт уже мерз на дворі, і цей дивний предмет став для нього раєм на морозі. Кіт ще раз торкнувся його лапкою.
І раптом смартфон заграв! Злякавшись, кіт сильно стусонув його лапою, але той не замовкав. У боротьбі з “співаючим” пристроєм кіт і не помітив, як під деревом зявився хтось ще.
Весь бойовий запал Марічки випарувався, коли вона побачила справжнього “зловмисника”. Під яблунею сидів рудий, давно вже ображений на життя кіт, який люто лупив лапою по смартфону, намагаючись змусити його замовкнути. Та щойно він побачив Марічку
Кіт кинувся їй назустріч, наче побачив давню знайому. Як він муркотів, як тягнувся до рук встояти було неможливо. Марічка тільки розгублено завмерла від такої хвилі рудої ніжності.
Кіт потерся об її щоки, ніби цілувався. Марічка відчула, який він холодний недивно, що він так грівся на її гарячому смартфоні.
З телефоном у кишені й рудим котом на руках Марічка повільно поверталася додому, думаючи про кохання з першого погляду. Як же вона сподобалася цій рудій істоті! Після такої ласки не змогла б лишити його самого на вулиці.
А кіт, щасливий по-справжньому, викручувався в неї на руках, терся мордочкою об губи й підборіддя, хоч Марічка й намагалася ухилитися та по-правді їй це навіть подобалось. Здавалося б, дворовий, а такий ласкавий.
Щоправда, все пояснювалося куди простіше
Кіт був буквально під кайфом від запаху валерянки, яку годину тому Марічка накапала собі, щоб заспокоїти нерви.
