Висадивши коханку з автівки, Бучин лагідно попрощався з нею і поїхав додому. Біля підїзду він зупинився на хвилинку, обмірковуючи, що ж скаже дружині. Піднявшись сходами, він відкрив двері.
Привіт, мовив Бучин. Ганно, ти вдома?
Вдома, спокійно відповіла дружина. Привіт. Що, мені смажити відбивні?
Бучин вирішив бути прямолінійним: діяти різко й по-чоловічому, поставити крапку в подвійному житті, поки солодкі поцілунки коханки ще не забулися, поки його не затягнуло назад у звичне буденне болото.
Ганю, Бучин прочистив горло, я хочу тобі сказати що нам варто розлучитись.
Ганна на те зреагувала спокійніше, ніж можна було сподіватися. Ганну Бучину взагалі складно було вибити з рівноваги. Колись він її саме за це й прозвав «Ганною Холодною».
Тобто що? запитала вона, визираючи з кухні. Мені не смажити відбивні?
Як хочеш, відповів Бучин. Смаж, якщо хочеш, не смаж мені байдуже. Я йду до іншої жінки.
Зазвичай жінки після такого беруть сковорідку чи закочують сцену, але Ганна була не з таких.
Ну й клоун ти, сказала вона. Ти мої чоботи з майстерні забрав?
Ні, зніяковів Бучин. Якщо це так важливо одразу їду й заберу!
Ой-йой… пробурмотіла Ганна. Як завжди, якщо Бучина послать за чоботами принесе ще старі.
Бучину стало прикро. Він відчув, що серйозна розмова іде якось не так. Ні тобі пристрасті, ні обурення! Хоча чого чекати від «Ганни Холодної»?
Мені здається, Ганю, ти мене не чуєш! сказав Бучин. Я офіційно заявляю, що йду до іншої, залишаю тебе. А ти про чоботи!
Логічно, знизала плечима Ганна. Ти ж можеш куди хочеш іти, твої чоботи не в ремонті. Так чому б не піти?
Вони прожили разом довго, але Бучин так і не навчився розбирати, коли дружина іронізує, а коли говорить серйозно. Колись він саме за її спокій і врівноваженість і вподобав Ганну. Ще й вправна господиня вона була, та й виглядала привабливо.
Ганна була надійна, вірна і холоднокровна, мов якір на тридцятитонному судні. Але зараз він кохав іншу. Кохав пристрасно та згрішено, і планував починати з нею нове життя.
Отже, Ганю, мовив Бучин з легкою урочистістю і жалем, я вдячний тобі за все, але полюбив іншу жінку. Я не люблю тебе.
Та ну! відказала Ганна. Не любить він мене, герой на півшкарпетки. Моя мама, наприклад, любила сусіда, а батько горілку та доміно. І що? Подивись, який шедевр з мене вийшов.
З Ганною сваритися було важко. Кожне слово як ядро. Увесь запал зник, не хотілося вже й скандалити.
Ти й правда чудова, Ганю, кисло сказав Бучин. Але я люблю іншу пристрасно, як у вирві. І хочу йти до неї, зрозуміла?
До кого це? запитала дружина. До Марічки Кропивняк?
Бучин аж відступився. Рік тому в нього й справді був короткий роман з Кропивняк, та він й гадки не мав, що Ганна про це знає.
Звідки ти… Але неважливо. Ні, не Кропивняк, пробурмотів він.
Ганна позіхнула.
То, мабуть, Світлана Бурбуляк? До неї зібрався?
У Бучина аж мороз по спині. З Бурбуляк теж була історія, але то вже минуле. А якщо дружина все знала чого мовчала? Звісно, кремінь, та й годі.
Не вгадала, сказав Бучин. Не Бурбуляк і не Кропивняк. Це зовсім інша жінка, ідеал моєї мрії. Я не можу без неї і маю піти.
Значить, Марічка? спокійно припустила дружина. Ой, Бучин, Бучин ну й секрет! Ідеал твій Марія Валентинівна Гусейко. Тридцять пять років, одна дитина, два переривання Так?
Бучин схопився за голову. Прямо в ціль! Саме з Марією Гусейко у нього й роман.
Але як?.. прошепотів Бучин. Хто тебе напоумив? Ти слідкувала?
Та це ж елементарно, сказала Ганна. Я ж досвідчений гінеколог. У цьому місті я обстежила чи не всіх жінок, поки ти лише дещицю. Досить глянути, і ясно, хто там тусувався, бідося ти моя!
Бучин спробував взяти себе в руки.
Припустимо, ти вгадала. Але я все одно йду до неї.
Дурненький ти, сказала Ганна. Замість того, щоб у мене поцікавитись! До речі, нічого там особливого нема, від усіх жінок нічим не краща, як медик кажу. А історію хвориби своєї мрії читав?
Н-ні зізнався Бучин.
Ото ж! По-перше, гайда митися, сказала Ганна, а завтра я подзвоню Сименюку без черги тебе в диспансері прийме. Потім поговоримо. Ганьба чоловік гінеколога не здатен знайти собі здорову жінку!
А що мені робити? скинувся Бучин жалібно.
Смажу відбивні, сказала Ганна. А ти мийся і думай. Треба вершина мрії без болячок звертайся, підкажу!
У житті важливо не шукати дива на стороні, доки не оціниш реальної цінності поруч. Справжнє щастя часто ближче, ніж здається лиш треба навчитися його бачити.
