Я ніколи б не подумала, що рідні люди можуть так вчинити зі мною скористатися моєю довірою та залишити мене без копійки. У нашій двокімнатній квартирі на Троєщині ми мали рівні частини власності: я, мама і сестра. Ще була наша бабуся, яка теж мала двокімнатну квартиру десь на Оболоні, і обіцяла ще за життя, що напише заповіт на моє та сестрине імя по половині її квартири. Ми планували, що після її смерті вирішимо самі: або хтось із нас там житиме, або продамо і розділимо гроші навпіл. На той момент сестра вже повернулася додому до мами, бо несподівано завагітніла, а я залишалася на навчанні у Львові.
Потім так склалося, що сестра з сімєю зайняла велику кімнату, а мама меншу. Коли я приїжджала у гості, ми з мамою тулитися в одній кімнаті, і було зрозуміло, що після закінчення універу жити з ними я не зможу через швагра. Мама просила не робити «сцени», щоб не псувати її стосунки з чоловіком сестри. Я поговорила про це з бабусею, і вона запропонувала компроміс: віддати сестрі мою частку у нашій з мамою квартирі, а в заповіті залишити мені однокімнатну квартиру, яка у неї ще була. Я розказала про це мамі й сестрі сестра лише посміхнулася і порадила звернутися до суду, впевнена, що виграє суперечку.
Так вийшло, що я підписала відмову від своєї частки, та бабуся не встигла переписати заповіт здоров’я її різко погіршилося, і через місяць вона померла. У підсумку вся її квартира перейшла сестрі, а частину однокімнатної, в якій я мала жити, я втратила. Просила підтримки у мами, але вона стала на бік сестри, хоча все на папері було зрозуміло. Мама навіть не подивилася мені в очі, сказала: «Ти ж знаєш, ми всі разом під одним дахом навіщо сваритися через це?».
Тепер мама у сестри доглядає за дітьми, ще й допомагає по господарству. Вона для сестри цінна, поки отримує пенсію і може її підтримати матеріально. Але страшно подумати, що буде далі, коли мама вже не зможе так допомагати. У родині залишилася тільки я, та й то тепер не знаю, навіщо мені повертатися в Київ. Мама і сестра одна команда, і я вирішила більше не спілкуватися з ними. Їхні вчинки боляче зачепили мене, і це нічим не виправдати.
