Я впевнена, що зовсім не зобовязана утримувати брата чоловіка з його родиною та ще й знімати їм квартиру. З самого початку хочу зазначити трикімнатна квартира, де ми зараз живемо, належить мені, і я її купила ще до весілля у жахливому стані. Ви навіть не уявляєте, якою вона була: вхідні двері буквально просто стояли обперті до стіни. Найголовніше я була задоволена ціною, а решту поступово зробила сама. Але зараз мова не про це.
Коли я познайомилася зі своїм чоловіком, дві кімнати вже були відремонтовані і навіть частково мебльовані. В цілому квартира вже стала затишною.
Мій чоловік був гарний, порядний, та жив у чужій орендованій квартирі. Через пару місяців після знайомства зїхав до мене. Після весілля одну з кімнат ми перетворили на дитячу, і з часом у нас народилося спершу хлопчик, а потім дівчинка.
Усе було спокійно, поки однієї холодної осені нашу родинну ідилію не порушила моя свекруха. Вона зявилася з валізами, вся в сльозах:
Чи можу я пожити у вас деякий час? Молодший син привів у мою квартиру якусь дівчину. Можливо, у них все складеться, одружаться, і будуть жити разом до старості… Я не буду надовго, допомагатиму вам, буду забирати дітей із садочка та школи, готувати їсти. У мене нікого, крім вас!
Вона була настільки пригніченою, що я дозволила їй залишитися. Віддала їй найбільшу кімнату. Свекруха вже давно на пенсії, з дітьми допомогає, як обіцяла, проте додому більше не поверталася, бо її молодший син вже жив там зі своєю новою жінкою. В однокімнатній квартирі свекрухи мешкають він, молода дружина і двоє дітей: спільна донька та ще син дружини від першого шлюбу.
Колись давно брат мого чоловіка одружився одразу після школи, і батьки чоловіка продали велику квартиру, купили собі малу однокімнатну, а молодим дали двокімнатну. Через якийсь час батько чоловіка тяжко захворів і відійшов у вічність.
Брат чоловіка і тодішня його дружина на той час вже мали двох дітей, потім розлучилися, а квартиру залишили їй та дітям. Зараз перша дружина брата з новим чоловіком і трьома дітьми мешкає у тій квартирі. Після розлучення брат повернувся до матері.
Мам, поживу з тобою. Я вже вільний, мрію, планую! Якось розберусь, знайду собі квартиру.
Та знову щось не склалося, і за кілька місяців він привів до матері нову співмешканку.
Свекруха приводила до нас і дітей від першого шлюбу, і від другого, практично на кожні вихідні. Суцільний гармидер.
За рік я сказала свекрусі, що треба щось вирішувати з її житлом. Вона знову розплакалася, впала в істерію.
Довелося поговорити з братом чоловіка, що час звільнити мамину квартиру. Та він відмовився, пояснюючи, що має дітей, мала зарплата і знімати житло не може. Що мені робити в такій ситуації?
Останнім часом стосунки з матірю чоловіка зіпсувалися настільки, що мені навіть додому не хочеться повертатися після роботи. Я вирішила поговорити з чоловіком: нехай вирішує він, де буде жити його мама, інакше я подаю на розлучення.
Мої слова приголомшили чоловіка, він навіть не знав, куди подіти маму, мовляв, на вулицю не виженеш.
Я запропонувала, щоб мама зняла собі квартиру у нас, зрештою, гроші є. Але свекруха категорично відмовилась жити на орендованій, заявила, що потрібно зняти двокімнатну квартиру для брата чоловіка з його родиною, а вона повернеться додому.
Вважаю, що це вже нахабство. Я попередила: якщо за тиждень вона не зїде, виношу всі її речі за двері. Який у мене ще є вибір?
Я не відчуваю жодної відповідальності за родину брата чоловіка і ще й забезпечувати їх житлом точно не збираюся!



