Роман і Зоряна дружать ще з дитячого садочка у Львові. Вони живуть по сусідству, тому їхні батьки вирішили віддати дітей до однієї школи та навіть у той самий клас. Матері попросили вчительку посадити їх поруч за однією партою адже у класі багато учнів, особливо хлопців, і Роман міг би захистити Зоряну, якщо раптом станеться якась біда. Діти з радістю йшли до школи, навчання давалося легко обом.
Але вже в третьому класі мати Зоряни помітила: донька поводиться незвично. Дівчинка постійно чогось боїться, не хоче йти до школи, а одного вечора зі сльозами на очах попросила перевести її в інший навчальний заклад. Така розмова приголомшила матір, і вона одразу ж подзвонила мамі Романа. І там негаразди Роман також просив покинути цю школу.
Того самого дня після уроків мама Романа помітила на тілі сина синці. Вони разом із Зоряниною мамою вирушили до школи зясувати, що відбувається з їхніми дітьми.
Вчителька запевняла, що у школі все гаразд може, поза школою діти посварилися з кимось? Але саме в ту мить до класу увірвався натовп школярів із гомоном і криками. Жінки озирнулися і побачили, як хлопці шарпають одяг Романа, а трохи далі і Зоряної.
Мами кинулися на захист дітей, але їх не слухали. Вчителька марно намагалася вгамувати учнів. Одна з дівчат вибігла по завуча, і лише тоді гамір у класі вщух.
Мами заявили: так залишити це не можуть. Вони хочуть викликати батьків бешкетників до школи або піти у поліцію й написати заяву про побиття. Завуч почав їх заспокоювати, пообіцяв, що завтра обовязково запросить всіх батьків до школи та буде присутнім сам.
Відводячи жінок до дверей, завуч стиха зізнався: ці діти з дуже заможних родин. Їх мало що цікавить, вони не поважають ані вчительку, ані однокласників, не раз запрошували батьків поговорити марно, бо ті не набагато культурніші за дітей.
Наступного дня мами прийшли у школу на призначений час. Батьки кривдників уже чекали. Вчителька відразу попередила про їх поведінку. Вони кричали, захищали своїх дітей, не чуючи жодних аргументів, і поводились зухвало. Лише завучу вдавалося хоч трохи втихомирити ситуацію, але не надовго.
Розмову завершити не вдалося батьки хуліганів демонстративно покинули клас, кинувши, щоб учителі не морочили голову через дрібниці. Завуч лише зітхнув і шепнув: «Що я можу зробити? Батьки тих дітей добре допомогли з ремонтом школи, так що запропонувати перевести їхніх синів і дочок немає можливості».
Вдома діти нарешті розповіли: ці хлопці знущаються над усіма в класі. Якщо хтось із хлопців залишався сам у коридорі його ображали і били. Романа й Зоряну били лише за те, що вони разом тримаються, а хуліганам це не подобалося. Жінки прийняли важке, але єдине можливе рішення перевели дітей до іншої школи. А завуч подала у відставку: вона більше не могла працювати з такими дітьми і ще гіршими їх батьками.
Всі події ще довго жили тривогою в серцях сімей. Але надія залишалася: у новій школі діти зможуть нарешті відчути себе захищеними.
