Мій чоловік уже місяць як у відрядженні та має скоро повернутися додому.
Якось, поки його не було, у мене на кухні потік кран. Соломія, знайома дівчина, зайшла до мене й попросила допомоги. Я в таких справах не маю досвіду, тому дала їй номер майстра-сантехніка.
Вони домовилися про час, сантехнік приїхав точно. Соломія заздалегідь приготувала для нього оплату, як і обговорювали. Коли робота була зроблена, вона віддала гроші.
Не вистачає 11 000 гривень, буркнув він. Як це? У нас була інша домовленість. Я маю свідка, можу покликати сусідку. Мені байдуже на твоїх свідків. Віддаєш мені 20 000, або я ламаю кран і перекриваю труби. У мене зараз немає таких грошей. Зможу доплатити, коли чоловік повернеться. Коли це буде? Через пять днів Ні, так не годиться, треба зараз, чекаю тут. Немає вже зовсім грошей! Тоді домовляймося інакше. За полагоджений кран має бути плата!
Після цих слів він почав нишпорити по шафках.
Як ти поводишся у моїй квартирі? Я зараз викличу поліцію! Та дзвони, а я скажу, що відмовляєшся розраховуватись.
Після цього майстер почав до неї чіплятись, а вона закричала. Я була вдома, почула крик і кинулася до сусідки. Сантехнік притис її до стіни й не давав вийти.
Відійди від неї! вигукнула я. Вона мені гроші винна! Соломія порядна дівчина, ось тобі 9 000 гривень, чого ще треба?
І запамятай, ти відповідаєш за свої вчинки. Якщо чоловік Соломії, боксер, про це дізнається тобі не переливки.
Почувши це, майстер швидко втік. Я вибачилась перед Соломією все ж це я дала їй його номер. Домовилися, що чоловікові Соломії нічого не казатимемо, щоб не засмучувати. Тепер шукаємо нормального майстра у мене також кран підтікаєТого ж вечора ми з Соломією сиділи на кухні з чаєм і тортом, сміючись крізь нервове напруження сьогоднішнього дня. Я підтримала її, як могла, і ми обидві відчували себе сильнішими не через образу, а тому що захистили одна одну.
З того часу ми стали сусідками не лише на папері ми поділили між собою справжню довіру й підтримку. Кран, до речі, вже наступного дня відремонтував дідусь із четвертого поверху, нічого не взявши, лише загадково підморгнувши.
Через кілька днів чоловік Соломії повернувся і теж приєднався до нашого вечірнього чаювання. Ми мовчки переглядалися з Соломією й розуміли: іноді найбільша сила це не фізична перевага, а небайдужість і підтримка поруч. З того дня на нашому поверсі всі знали, що у нас тут справжня жіноча солідарність.
А майстрів з нових номерів ми тепер залучали лише всією компанією і сміялися, згадуючи, як випадкове випробування зробило нас трішки ближчими й сміливішими, ніж учора.
