Маю друзів, яких називаю ощадливими. Вони економлять майже на всьому: на їжі, на одязі. Але це далеко не бідні люди скоріше, заможні, у них завжди є гроші. Тобто вони можуть дозволити собі багато чого.
Я навідуюся до них лише з нагоди свят чи важливих подій. У повсякденному житті ми просто телефонуємо одне одному. Місяць тому вони покликали мене на мій день народження. Я пішла, а додому повернулася голодна.
Вранці того дня склала в сумку подарунок, який підготувала завчасно, і подалася на роботу. О четвертій дня друзі запросили мене на святкування. Тому в обід я обмежилася лише кавою і двома печивами. Іншими словами, не їла спеціально, адже мене чекала вечірка.
Загалом, прийшла до них трохи раніше за інших. Привітала, вручила подарунок, побажала здоров’я, успіху, і напівжартома зізналася, що зголодніла: спеціально нічого не їла перед святом. На що друг із посмішкою відповів усе готове, чекаємо гостей.
Нас було шестеро, плюс господарі. У вітальні я не побачила накритого столу, і зрозуміла вирішили робити щось на кшталт фуршету. Стільців не було, лише маленький диван. Звичайно, після роботи приємніше було б нормально поїсти за столом, ніж тіснитися вісімох навколо одного диванчика. Але якщо фуршет то фуршет. Хто з гостей облаштував невеликий круглий столик із закусками. І тут я пошкодувала, що вдень обмежилася лише двома печивами.
На столику стояли маленькі тарілки (я навіть підрахувала скибки і мені не соромно). На кожній по вісім шматочків: вісім скибок копченої ковбаси (а я її обожнюю!), вісім шматочків м’яса, вісім сиру. Помідори й свіжі огірки теж по вісім скибок кожного. Все нарізано тоненько, але акуратно. Ще були дві крихітні мисочки із салатом. Фрукти також рівно на вісім чоловік. А розкіш вечірки доповнювала пляшка вина. У загальному, їжте й пийте, дорогі гості!
Я сиділа, жувала ковбаску з сиром, а голод не проходив! Навіть випити не хотіла без нормальної закуски боялася. Мій друг каже: зараз буде щось гаряче. Я зраділа думаю, нарешті щось по-справжньому поїм. Хазяйка винесла гаряче.
На тарілці трохи смаженої картоплі й одна куряча ніжка. І так кожному по шматку! Було смішно. Добре хоч торт подали нормальної величини. Загалом, посиділи весело, але через півтори години я вже була вдома страшенно голодна.
Повертаючись, зайшла до магазину, купила собі їжі за кілька сотень гривень. І вдома вже нарешті поїла як слід. Ось так мої друзі зекономили на гостях.
Навіщо кликати людей на день народження, якщо не можеш чи не хочеш їх нормально пригостити?
