Слухай, уяви собі: готували ми вечерю на девяту ніч після того, як наш батько відійшов у вічність. І тут брат мій, Ростислав, витворив таке, що всіх повиводило з рівноваги. Він уже понад пятнадцять років на заробітках в Італії, додому приїжджав аж два рази за цей час, а тут раптом зявився, щойно на девятий день після смерті тата. Видно було, що йому неспокійно, зразу почав питати, де які речі, порпатися по всьому батьківському дому.
Кухарка лиш здивовано поглядала, адже всі знали він уже стільки років не мав до нашої родини особливого стосунку, а все лягло на плечі сестри моєї, Соломії. Вона була біля батька до останнього дня, та й маму доглядала теж. Але Ростислав приїхав не для того, щоби попрощатися з татом чи підтримати нас, а щось інше його цікавило. Все йому було невпопад він почав підозрювати, хто чим володіє, заявив, що йому нібито все належить. Навіть якісь документи дістав, мовляв, батьки ще двадцять років тому все на нього оформили.
Тиснув на Соломію емоційно докоряв, ніби вона хоче відібрати в нього дім. Сестра дуже все болісно сприйняла, заплакала і після цього просто пішла з хати. За нею й інші наші люди теж розійшлися, бо не могли витримати, як брат себе поводив.
Та й на цьому історія не закінчилася Ростислав ще тиждень просидів у хаті, понавішував нові замки, поставив решітки на вікна й двері, а вже тоді повернувся до своєї дружини в Італію. Аж тут через якийсь час сусід із його дому в Італії повідомив: Ростислав серйозно захворів, лікарі кажуть справи кепські. Його стан тільки погіршувався, все пішло по спіралі, майже так само, як у нашого батька.
Дізнавшись про це, його дружина, замість підтримки, відрядила його назад додому, сказала, що більше не може ним опікуватися занадто важко для неї самій.
А Соломія, хоч і образилася на нього тоді, лишилася вірною родині. Вона каже: все одно брат, обовязок у мене піклуватися про нього, як би там не було. Але її донька Галинка дуже хвилюється: каже, мамо, ти й так усе життя віддавала своїм рідним, тепер ще й себе згубиш заради людини, яка не цінує ні тебе, ні твого добра. Галя прямо питає: що важливіше ми з дітками, які тебе так люблять, чи твій брат, який тільки власні інтереси ставить на перше місце?
Соломія між двох вогнів серце болить і за Ростиславом, бо правда, важко людині в біді, і за сімєю своєю, яку не хочеться залишати без підтримки. Дуже важкий вибір перед нею стоїть, і ніхто не знає, як воно далі обернеться. Але головне, що вона справжня українська жінка: з добрим серцем і совістю, яка завжди болить за рідних.
