Життя моє було сформоване відсутністю мого батька, а з кожним роком у мені зростало бажання його знайти й отримати відповіді на питання, що не давали мені спокою. Моя мама носила мене під серцем тоді, коли він залишив її, кинувши її саму з усіма труднощами виховання дитини. Свій стан вона приховувала від усіх, соромлячись ганьби, що могла впасти на її голову. Проте батько мій вирішив уникнути відповідальності, відмовившись прийняти свою роль у моєму житті.
Дотепер я зберігаю в памяті все, що повязано з моєю працьовитою мамою. Вона працювала тяжко день і ніч, не шкодуючи себе, аби дати мені усе необхідне. Її любов проявлялась у гостинцях, які вона іноді приносила, у поцілунках, що залишала мені на чолі перед сном, у тихих добрих словах. Коли я підросла, цікавість до мого батька ставала дедалі сильнішою, але я не наважувалася говорити з мамою про нього, не бажаючи її засмучувати.
Минали роки. Туга моя не вщухала, і я таки зважилася розпочати пошуки. Переглядаючи старі мамині речі, я натрапила на документи, де були вказані імя, прізвище й адреса батька. Не знаючи, як діяти далі, я безуспішно намагалася знайти його через інтернет. На щастя, у соціальній мережі зовсім випадково я познайомилася з дівчиною мого віку на імя Галина вона жила саме у тому місті, де мешкав і мій батько. Вона погодилася мені допомогти, й я, не гаючи часу, вирушила за зазначеною адресою.
Та мого батька вдома не виявилося: як сказали сусіди, він разом із новою родиною поїхав у відпустку. Галина не зупинилася вона розпитувала сусідів і дізналася, що вони таки повернулися. Вона спробувала ще раз й звязалася з його родиною, прохаючи зустрічі від мого імені.
Відповідь була гіркою: мій батько відмовився бачитися зі мною, мовляв, він будує нове життя з новою сімєю і не хоче ризикувати тим щастям заради незнайомки, навіть якщо ця незнайомка його власна донька. Його слова обпекли мене, і тоді я краще зрозуміла мудрість мами.
Озираючись у минуле, я усвідомила, що помилилася, шукаючи його, не задумавшись, наскільки все може змінитися. Відмова батька визнавати мене лише зробила порожнечу у моїй душі глибшою. Мабуть, настав час прийняти правду й знаходити радість у любові та підтримці, які мені завжди віддавала моя віддана мама.
