Ми сорок років гризли один хліб, а ти в шістдесят три взявся за нове життя? Ну ти даєш, Василю!
Марта сиділа у своєму улюбленому кріслі у квартирі в Києві й дивилася, як Сірко розвалився на підвіконні, наче нічого не трапилось. Ще недавно вона готувала вареники на вечерю й чекала Василя з озера, а той прийшов не з карасями, а з несподіваною новиною, яку рішучості йому вистачило тільки тепер озвучити.
Хочу розлучитись, Василь ледь не шепоче, дивлячись у бік Троєщини. Діти дорослі, онуки теж, ми, як люди культурні, можемо без скандалів усе вирішити. Я на дачу в Пирогів переїду, ти лишаєшся тут у квартирі майно донькам, а собі спокій.
Сорок років під одним дахом, а ти раптом у пенсійному віці вирішив стати Дон Жуаном? спантеличено запитує Марта. Я маю право знати, що буде далі.
Все чесно: ти в Києві, я на дачі, розділяти немає чого потім усе Світлані й Оксані залишиться, Василь явно вже розписав по пунктах.
І як її звати, твою нову зірку? приречено питає Марта.
Василь покраснів так, ніби щойно зупинився біля памятника Богдану Хмельницькому. Похапцем зібрався й удав, ніби нічого не почув. Марта вже й сумнівів не мала конкурентка десь під боком. Колись таких казусів не траплялося: жили собі та й жили, думала Марта, а тепер у неї перед пенсією екстравагантний життєвий виток.
Може, все ще налагодиться, заспокоювали мати доньки Світлана й Оксана. Не звертай уваги на батькові витівки.
Уже нічого не буде, я просто доживатиму так, як є, та на ваше щастя дивитимусь, зітхала Марта.
Доньки поїхали в Пирогів на дачу, щоб «серйозно поговорити» з батьком. Повернулися сумні й набралися мовчання тільки згодом почали переконувати маму, що одного бути навіть простіше: не треба ні про кого хвилюватися. Марта все зрозуміла, але розпитувати не стала, обрала тактику «просто жити». Правда, «просто» не виходило, бо знайомі й родичі лізли зі своїми питаннями, як на знімання московського серіалу.
Ви ж стільки років разом, а чоловік в літах раптом до іншої втік! докучали сусідки. Вона молодша чи багатша за тебе?
Марта і сама думала час від часу про ту дивну даму і навіть вирушила в Пирогів нібито по літню консервацію, щоб нарешті побачити ту «феміну». І натрапила без попередження, без підготовки.
Василю, ти казав, що твоя попередня не буде тут мозолити мені очі! захищала позиції «барвиста леді» з гримом, як у шароварному цирку. Ти все вирішив, чи ні?
Василь, серйозно? Ти проміняв мене на це диво? Марта гмикнула, окинувши суперницю критичним поглядом.
Ти дозволяєш оцій бабі мене ображати? До речі, я лише на кілька років молодша, але виглядаю значно краще! репетувала «Барбі з Борщагівки».
Якщо вона справді думає, що яскрава зовнішність головне в шістдесят, Марта мимолітно глянула на Василя, наче на козака, який засів у болоті.
По дорозі до маршрутки Марта ще довго слухала ехом репліки тієї «нової» і ледь стримувала сльози. Але вдома дала волю почуттям і набрала сестру Ніну: «Приїжджай, бо тут без мятного чаю і підтримки не обійтись».
Ну досить тобі, заварювала мятний чай Ніна. Новенька Василя не дуже розумна і, судячи з твоїх оповідань, ще й некрасива.
Та може й права: я вже бабуля, і виглядаю відповідно, Марта сумнівається.
Ти шикарна, чесно відповіла Ніна. Просто в нашому віці не гріх помірковано себе подавати леопардові лосини й міні віддай молоді! Жінка прекрасна завжди, аби не як папуга ходила.
Марта глянула в дзеркало й згодилась вона, як для своїх років, у непоганій формі: навіть манікюр доньки подарували, і одяг охайний, і Сірко не нарікає.
Ну раз ти у нас тепер самостійна жінка живи на втіху, мовила Ніна. Дочки самостійні, театр, музеї, концерти, життя тільки починається, повір мені!
Так і зробила Ніна: стала водити сестру у театр, на прогулянки, під дощ і під сонце, та на концерти. Згодом сформувалася компанія веселих ровесників, де навіть один чоловік Марті трохи намагався сподобатися. Але Марта швидко дала зрозуміти: «Досить романтики, мені і так норм».
Кажуть, ти тепер з театрами носишся й нових друзів знайшла, може, ще заміж підеш? не втримався Василь при випадковій зустрічі в магазині на Лівому березі.
А ти чого так далеко приїхав за гречкою, у Пирогові дефіцит? Чи твоя нова не готує? підколола Марта.
Просто я звик тут покупки робити. Старого пса новим фокусам не навчають, Василь бурчав, мов дід у черзі по гузку.
Марта теми не розвивала, попрощалась і пішла додому. А Василь ще довго стояв на порозі, мріючи розказати, як скучив і як жалкує про все. Колись життя здавалось цікавим із тією Тетяною, а потім ізясувалося: господарка з неї як з гуски піря, а найбільше любить сусідів плітками годувати та вологу атмосферу застілля підтримувати.
Василю дедалі більше хотілося повернутися до Марти: тихої, мудрої, доброї, яка не кричить по селу. Але ж повернутись як у Київську Русь назад потрапити, хіба в історії можливо!
Ти знову купив курагу, а я просила чорнослив! Сир не той і майонез забув, вибухала Тетяна з новими покупками.
Раніше Марта або я купував, а ти все на мене переклав, не витримав Василь.
Може, ще скажеш, що шкодуєш! ніколи не промах Тетяна.
А він і справді шкодував. Та Марта нічого для повернення не робила, просто трималася своєї честі. Василь вже розумів: назад дороги немає.
Декілька разів хотів зателефонувати Марті, аж нарешті прийшов до її квартири, постукав в двері, сидячи за кілька гривень у кишені (бо пенсія серйозно).
Тобі речі треба забрати? сухо спитала Марта, не впускаючи за поріг.
Я поговорити хочу, ти маєш час? козирнув Василь, відчуваючи запах улюбленої сливової шарлотки.
Я зайнята, гостей чекаю. Забирай, шо тобі треба, з іронією відповіла вона й вирішила, що ані курага, ані чорнослив не врятують ситуацію.
Василь пішов на дачу, де сам готував собі пригорілу картоплю, а Тетяна носилася селом із плітками про «колишнього». В черговий раз переконався краще вже самому, ніж із «Барбі з Борщагівки».
Хотів було Марті зателефонувати, але забив. Як не крути, можна лише вибачити себе, а простити це вже інша справа, і вона цього не зробить.
Так і залишилось: Василь на дачі під Києвом, життя в стилі «у пошуках кураги», а у Марти міська квартира, вареники, доньки, онуки та театри. Часу на «Барбі» більше немає життя триває, і ані направо, ані наліво Марта впевнено і гарно живе далі.
P.S. Витончені українські трави та народна косметика для блискучого здоровя та для папілом як у казці, але це вже зовсім інша історія…
