Мені снилося, що у мене є сусіди старше подружжя з Полтави, а з ними мешкає їхня донька з трьома донечками. Доньку звуть Ліля кажуть, вона виросла без батька. І все це тому, що має дітей від трьох різних чоловіків. Про Діну подейкують, що вперше вона вийшла заміж ще у вісімнадцять. Здається, хлопець той був по-справжньому закоханий у Лілю її батьки не перечили, а навіть зраділи: кому не хочеться, щоб дитина була щаслива?
Жили вони разом років пять, та дітей не зявлялося. Усі почали пошепки розпитуватися: чому ж так? Як часто буває в снах, провину звалили на дівчину. Мовляв, до своїх вісімнадцяти вона так заводилася, що вже й дітей мати не може.
Зі свекрухою Лілі не поталанило селянка з Лубен, що без кінця казала своєму синові: “Не потрібна тобі така дружина”. А головне призначення жінки народити нащадків. Син послухав матір покинув Лілю. Час був чудернацько-сонний, але розлучення відбулося, хоча Ліля прізвище не поміняла: “Навіщо, тільки клопоту більше”, сказала вона, немовби бігала за своїм імям по всій Лівобережній Україні.
А далі привиділася їй нова зустріч інший чоловік, і раптом вона вагітна. Виявилося, не Ліля не може мати дітей, а її перший чоловік. Але кому те цікаво? Донька народилась, але новий батько навіть не визнав її, просто зник. Що вже робити на паперах дитина залишилася за першим чоловіком.
Мати Лілі на онуку не розсердилась, навпаки давно мріяла стати бабусею. Час минув, Ліля повідомляє рідним, що знову чекає дитину. Цього разу хоч була офіційно одружена, що вже свято! Та новий чоловік не збирався так швидко ставати татом. Доля хитромудро склалася: донька зявилася на світ хворою. Батько налякався й щез, розлучення навіть не починав оформляти, мов скількись піщинок у дзеркальному годиннику залишив.
Згодом приснилося, що Ліля знову зустріла когось, вирішила народити ще раз. Батьки були проти: Скільки вже можна, важко ж піднімати стільки дітей! Та Ліля не зважала, робила по-своєму, як у химерному сні. Донька зявилася на світ батько знову зник. Цього разу дитині дали інше прізвище, за іншим батьком.
Було добре, що хоч квартиру вдалося придбати за гроші, які складали й батьки її, і Ліля сама. Та після якоїсь дивної великої сварки з батьками Ліля збагнула: мусить шукати кошти, щоб годувати своїх трьох доньок. Захотіла подати позов, аби хоч якусь аліменти отримати на гривні, як у Львові. Та в цій сонній логіці усі чоловіки відмовилися ставати татом, визнавати дітей. Одні тікали, інші казали: “Ще раз поїдеш до суду пошкодуєш!”
Отак і лишилася Ліля з трьома дітьми. Здавалося б, що може бути гірше? Але уві сні все знову заплуталося наче вона знову опинилася перед глухою стіною.
