Мій син щойно одружився. Звичайно, перед цим він не раз приводив свою дівчину до нас у гості, і вона нам дуже сподобалася. Дуже ввічлива, скромна, гарна й розумна дівчина. Ми раділи за сина і сімєю готувалися до їхнього весілля.
На весіллі моя невістка заплела волосся так, щоб було добре видно вуха. Виглядала вона надзвичайно, і я не звернула увагу ні на що особливе. Та зненацька мій погляд впав на родимку на її правому вусі. Вона була точно така сама, як у моєї зниклої колись доньки. Я аж злякалася і вирішила дізнатися правду.
Оленко, вибач за мою прямолінійність, але скажи, тебе часом не всиновили?
Ні, з чого ти взяла? дівчина підвелася й пішла танцювати з хлопцем.
Її мама, котра сиділа поруч, почула розмову й ствердно кивнула мені. Вже не було сенсу приховувати правду. Її батьки вперше зізналися, що колись удочерили її ще зовсім малою.
Річ у тім, що, повертаючись якось із чоловіком з Києва до рідного Житомира, вони побачили маленьку дівчинку, яка плакала самотньо обабіч дороги. Не вагаючись, вони забрали її з собою. Самі вони вже пятнадцять років не могли завести дітей, і глибокий сум за дитиною підштовхнув їх до цього кроку. Вони не сказали про це нікому.
Того ж року зникла і моя донька. Я тоді йшла на базар у самому центрі Києва відволіклась на хвилинку, а в людей було стільки, що знайти дитину потім було неможливо. Я шукала її місяцями, але після сотні даремних спроб змирилася з відчаєм.
І ось зараз мій син одружується зі своєю ж рідною сестрою, яку ми так шукали. Уявіть тільки! Він вибрав її серед мільйонів.
Після цього весілля опинилося під загрозою. Батьки дівчини розгублено переживали, що молодята залишаться нещасливими, якщо не розійдуться. Але я їх заспокоїла. Після втрати доньки я намагалась заглушити біль у душі й допомогти світові стати добрішим я пішла до дитячого будинку в Житомирі й всиновила хлопчика. По правді, це він мене вибрав серед інших мам. Так ми обоє зробили життя щасливішим.
Так за одну ніч зясувалися два великі жіночі секрети, сповнені любові до дітей.
Гості довго перешіптувалися про цю історію. Усі розуміли: сталося справжнє диво.
Вірите, що це була просто випадковість, чи все ж таки доля?
