Я та моя донька живемо лише з аліментів, які виплачує її біологічний батько. Вважаю, що це вина мого колишнього чоловіка, що не можу знайти нормальну роботу, адже він робить усе можливе, щоб мене ніде не брали. Навіть якщо мене і приймають на роботу, через деякий час звільняють без пояснень, хоча я й так усе розумію.
Усі мої біди почалися після того, як я подала на розлучення. Я більше не могла зносити цього чоловіка поряд із собою. Хотіла піти спокійно, без сварок, але не вийшло колишній чоловік був категорично проти розлучення.
Після розлучення я з донькою поїхала до своїх батьків у Вінницю. Поки мама доглядала онуку, я намагалася знайти роботу. Проте досвіду у мене майже не було раніше я працювала лише продавцем у продуктовому кіоску. Я не знала нічого, окрім цього. А колишній чоловік керівник великої торгової мережі через свої звязки забезпечив, щоб мене ніде не брали.
По всіх магазинах нашого міста мені відмовляли. Інколи навіть влаштовували, але швидко звільняли.
Колишній чоловік лицемірно усміхався й казав, що не має до цього відношення. Мовляв, це через те, що я неосвічена й нічого не вмію. Він платить мінімальні аліменти, хоча його зарплата набагато вища від середньої. Мама з пенсією та я з цими аліментами ледве тягнемо комуналку, харчі та саме необхідне для моєї Галини.
Щоразу, коли він навідує доньку, починає мене принижувати. Розповідає дитині, що її мама дурна, покинула сімю і тепер мусить жити в бідності та нестачах, а ось тато хороший шкодує доньку.
Тоді колишній чоловік дає дитині велику суму гривень і йде. Спочатку я не зважала на це, але Галина ще мала й не розуміє, чому у тата є гроші, а у мами ні. Останнім часом донька почала просити жити з батьком: Тато такий щедрий, купує мені все, а ти зла і скупава хочу до тата!
Я вже не знаю, скільки це витримаю нерви мої на межі. Мама мене підтримує, як може, і каже, що все налагодиться, але я не вірю, тому що колишній чоловік продовжує тиснути на мене морально знає всі мої слабкі місця. Я навіть не уявляю, як жити далі.
Та життя навчає: незалежно від обставин, завжди потрібно залишатися гідною, не втрачати віри в себе та шукати вихід, підтримуючи себе і дитину любовю. Бо багатство не в грошах, а у теплоті сердець та справжній турботі.
