Анна не повернулася додому з роботи з порожніми руками. Вона мала звичку зайти в магазин і купити собі пляшечку вина на вечір, щоб випити під вечерю. Вдома її чекала така картина: її чоловік, Володимир, збирав валізу.
Ти нову роботу знайшов? Йдеш у нічну зміну?
Ні, я просто йду.
Куди це ти зібрався о десятій вечора?
Ти що, не чула? Я сказав йду, залишаю тебе, безтолоч ти така.
У Анни підкосилися ноги, вона впала на стілець.
Ти при собі? В нас же двоє малих дітей. Володимире, ти хворий? Я ж тобі дітей народила. Я забрала тебе з вулиці, коли ти працював на мийці машин, обмила, нагодувала, зробила з тебе людину. Ти цілими днями сидів удома, а я на трьох роботах і тебе, і дітей годувала…
І це твоя вдячність?
Я не покину дітей, але тебе так. Я втомився від твого щоденного приходження додому з пляшкою і всі розмови про бажання повечеряти. Але Оксанка не така, від неї не пахне спиртним, а тільки чимось солодким та приємним.
Тобто ти підеш до Оксани? Ти хоч знаєш, хто вона така? З чужого міста приїхала, від чоловіка свого втекла, хто знає, що там трапилося. Ти ж зовсім безтолковий, з нею звяжешся біди не оберешся.
Володимир не слухав далі, грюкнув дверима й пішов. Це остаточно зламало Анну. Вона почала пити ще більше. На роботу швачкою приходила з похміллям, і довго не могла взятися за голку руки не слухалися. Пройшли тижні такої рутини. Анна вечорами пила, іноді забувала приготувати дітям вечерю, і вони їли тільки у дитячому садочку.
Все господарство занепало: вдома тхнуло димом, у каструлях зявлялася пліснява, діти бігали брудні. Одного дня до Анни прийшов соціальний працівник, забрав дітей і сказав: у тебе ще є шанс усе повернути. Є у тебе робота, квартира, просто наведи порядок у власному житті.
Анна взяла коротку відпустку на роботі. Кілька днів пролежала в ліжку, майже не могла підвестися, але витримала більше не потягнулася за пляшкою. На пятий день, коли відчула і смак, і запах їжі, а ще що вже не зможе жити без дітей, почала наводити лад у квартирі й пішла на роботу. Відтоді вона наполегливо працювала, а після зміни, аби не згадувати про випивку, старанно прибирала вдома.
За кілька місяців дітей їй повернули, але наглядачі ще регулярно навідувались. Та Анна витримала: ні разу не подумала про спиртне, діти стали для неї всім. Навіть коли дізналася, що Володимир освідчився Оксані, не зламалась. Було боляче адже це від нього вона мала дітей, прожили разом 8 років і навіть не розписалися.
Кілька місяців потому Володимир повернувся із синцем під оком:
Анно, пробач, я помилився… Виявилося, Оксану чоловік розшукував, знайшов, мене побив і за косу запхав її у машину.
Дякую тобі за дітей, Володимире, і за той урок, що дав мені. Але повертатися до мене ти не будеш йди геть.
