Приятелі казали, що чоловікові не пощастило з дружиною, а ще більше не пощастило з її батьками.
Дівчина була з заможної сімї, звикла собі нічого не відмовляти. Батьки дали їй все, що тільки можна і гарну освіту, і підтримку на кожному кроці. Коли вона закінчила Київський національний університет, пішла працювати, але всі зароблені гроші відкладала лише для себе. Зберігала на власному рахунку. Її батько особливо цінував у доньці цю здатність до накопичення, називав це “скрупульозністю”, але при кожній нагоді докоряв її чоловікові: мовляв, мало заробляє для сімї.
Ти маєш бути тією опорою, за якою моя донька почувалася б, ніби стоїть за міцною камяною стіною. Чи зможеш її утримати, якщо, боронь Боже, захворіє? Чи маєш гривні, щоб возити її за кордон на відпочинок?
Гроші ніколи не ставали предметом суперечок між молодим подружжям їх влаштовував спільний бюджет, але тесть при кожній зустрічі чіплявся до зятя. Дійшло до того, що чоловік почав боятися побачень із батьками дружини й кожного разу вигадував нагальні справи. Він навіть сподівався пропустити іменини тестя, але дружина, Соломія, буквально за вухо привела його до святкового столу й змусила посміхатися гостям, яких зібрав її батько.
А ким твій зять працює? раптом поцікавилася одна з пані.
Звичайний службовець, зі зневагою відповів іменинник. Гривень приносить небагато, а родину тримає на собі виключно моя донька
Чоловік уже втомився від цих насмішок. Він постійно відчував себе приниженим, а це було не тільки неприємно, а й демотивувало.
По-перше, я не “звичайний службовець”, а керівник планового відділу, а по-друге, моя зарплата не така мізерна, як ви думаєте. Ми все оплачуємо разом! На жаль, зразу директором не станеш, не можу купити Соломії маєток чи авто тут і зараз, але якщо хочете справжнього щастя для доньки чому не допомогли нам із житлом?
Тесть лише весело посміхнувся і наспівував щось собі під ніс. Було помітно, що йому навіть подобається, коли зять починає кипіти від злості.
Пізніше, коли після чаю та торту погасли свічки, чоловік вийшов на ганок закурити, а тесть підійшов до нього.
Ну нічого, задумливо мовив він, ти вже не той, що раніше, почав рости. Маєш гідність, знаєш власну ціну і вже не боїшся за себе постояти. Терпіння на все життя не вистачить, треба вміти визначати межі.
Чоловік розумів, що тесть умисне його дратував, щоб побачити, як він захищатиме себе і свою гідність. Гроші не були насправді настільки важливі, як здатність захищати і себе, і кохану людину. Після тієї вечірки у очах батьків Соломії зять став людиною серйозною й надійною, справжнім чоловіком з характером.
