З якоїсь причини багато жінок вважають: якщо тобі вже за сорок і ти маєш за плечима парочку розлучень, то можна вішати локшину на життя та й забути про все веселе. Я й сама така. За плечима два шлюби. Перший з молодості, від нього маю доньку Катерину. Другий коли мені вже було тридцять і хотілось трохи стабільності у житті. Обидва тривають менше, ніж черга до сімейного лікаря ледь по два роки кожен. Ну щось у чоловіках тоді було не те, чесно кажучи.
Звісно, після другого шлюбу у Кропивницькому у мене були стосунки з чоловіками але якось далі кави ті справи не заходили. Мені вже 45, хоча дивлячись у дзеркало думаю, що максимум на сорок з половиною виглядаю. І попри все, я таки вірю: моє щастя ще не відбулося, а друге половинко десь чекає в Чернівцях або, на крайняк, в Хмельницькому. Якщо коротко, місяць тому моя історія круто повернула: познайомилась з чоловіком на вулиці. Звати його Мирослав, йому 49. Я гуляла в парку, виглядаючи цілком пристойно ну, ви знаєте, щоб сусідки позаздрили й вирішила сісти на каву.
Мирослав підійшов, щоб зав’язати знайомство. Не мій ідеал обличчя не мальоване, але видно, що людина не чужа ранковим новинам і перукарні. Знайомство це затягнуло, бо він пригостив ще кавою. Звичайно, з перших хвилин питаю прямо: А дружина, можливо, на роботі, а подруга вдома борщ варить? Він відповідає якось туманно, як прогноз погоди на Івана Купала. Одразу ясно щось він там приховує. Однак, я вирішила ризикнути: запросила його до себе на чай і шматочок пляцка, який учора пекла, бо залишилося з друзів, а викидати шкода. Що скажете? Справді, трохи дивно пускати малознайомого чоловіка в квартиру на Подолі, але достатньо людей бачили нас разом, щоб родичі не переживали. Та й Мирослав з тих, хто більше схожий на викладача історії, ніж на пройдисвіта.
Зайшли до мене, ще в коридорі він почав сміятися:
Яка у тебе простора квартира! Тільки ось ремонт, мабуть, бачив ще гривню Януковича…
Я зробила вигляд, ніби кіно йду дивитись, а не розумію, про що він. Так, ремонт я робила десять років тому, але хіба виглядає все погано? Для чого фарбувати стіни, якщо можна купити собі нову сукню чи з’їздити в Трускавець? Що не так із моїм підходом?
Поставила Мирославу чай із пляцком, поїли, поговорили, і тут далі почав гудіти про ваші дивани з позаминулої епохи. Я без церемоній: Якщо мої стіни тебе дратують, запроси мене до себе! І тут як язик відрізав. Все, дискусія закінчена, мужній лицар пообіцяв подзвонити через тиждень і попрямував додому.
Цілий тиждень тиша. Не пише, не дзвонить, не кидає навіть пташку в Телеграмі. Аж у суботу пізно ввечері приходить святкова есемеска Я зараз до тебе заскочу. Ну, кажу: Заскочиш допоможеш з ремонтом! Шпалери разом клеїти веселіше. І враз пригадав, що завтра у нього термінова зустріч, і взагалі, дзвонитиме через тиждень. Що ж, думаю, дружина його вже вдома чекає, а шукав просто пригоди із багатою жінкою. Я не із когорти багатих, та й на такі ігри не ведусь. Не біда, головне відчуття власної гідності й добрі пляцки. А все інше ще прийде! Дівчата, головне вам памятати: якщо чоловік нічого для тебе не робить, то навіщо тобі такий чоловік? Щоб порадити новий плінтус чи де каву ліпше варити? Гайда далі по життю з гумором і вірою в себе!
