Це було приблизно півтора року тому, зима, коли нашому синові було всього пять місяців. Одного разу брат мого дружини, Сергій, спитав, чи можуть він зі своєю дівчиною зупинитись у нас на тиждень. Як тут відмовиш? Безумовно, я не був у захваті, адже дитина тільки народилась, сну нема, харчуюсь абияк, часу катастрофічно не вистачає, а тут ще й рідня без кінця. Але подумав: може, допоможуть трохи, хоч перепочину, та й буде коло кого чаю попити й словом перемовитись.
Приїхали вони до нас із порожніми руками. Думав, нехай би бодай якесь брязкальце дитині на память привезли. У мене така традиція коли йду в гості, особливо де є дитина ніколи з порожніми руками не ходжу. Я так вихований. Але, мабуть, у них це не так важливо.
Сказали, мовляв, у справах приїхали, але толком не пояснили, яких саме.
Я був добрим господарем все прибирав, варив, готував знайомився з ними ближче. Звичайно, спочатку все здавалося нормально, але за кілька днів стало помітно, що дівчина брата жодного разу навіть не запропонувала щось допомогти: ані на кухні, ані з прибиранням, ані бодай кілька хвилин побути із дитиною, поки я займаюся хатніми справами.
Вона ранком йшла по якихось своїх справах, Сергій міцно спав до обіду, мій дружина на роботі, а я носився по квартирі з малим на руках. Так от, поверталася вона і одразу на диван: або телевізор дивиться, або на телефоні сидить до вечора.
А я весь у турботах: то підлогу мию, бо на вулиці сльота, бруд, туди-сюди тільки й бігаю, то обід готувати, то дитину мити й годувати.
На третій день мені вже надокучило. Сказав дружині, що мені це не подобається, а він лиш знизав плечима: мовляв, чоловіки в жіночі справи не втручаються. На четвертий день, коли він повернувся з роботи, наші «гості» втекли в кіно.
Ми вдвох швиденько приготували вечерю, поїли. Аж тут вони повернулись із повними пакетами пива та всяких закусок. Звісно, мені, як мамі-годувальниці, нічого не купили. Хоч би тістечко якесь узяли…
Їли разом, потім зновусь подались дивитися кіно, подзвонили дружині: мовляв, підемо з нами? Мені стало неприємно, і тут я вирішив поговорити з дівчиною брата віч-на-віч:
Вибач, звичайно, але чи могла б ти хоча б раз допомогти мені? У нас маленька дитина, я дуже втомився, хоча б картоплю для борщу почистити, чи щось підказати.
Ти що, мене повчаєш? Я теж втомлена! (Цікаво, від чого вона втомилася? Від дивана?)
Знаєш, шановна, це моя квартира. Не я гість у тебе, а ти гість у мене.
Я це слухати не збираюся!
Тоді пакуй речі та залишай мою оселю!
Зібрали вони свої речі й поїхали. Я ще довго потім переживав і плакав від образи.
Як ви вважаєте це нормально, що люди поводяться так у гостях?
