Андрій зростав у домі свого дідуся в Отепці, адже про маму він майже нічого не знав, а батько пішов у Київ шукати слави на музичній сцені, але повертався лише у снах із розбитою гітарою. Андрій часто дивився на ровесників, яких батьки обдаровували новими светрами й солодощами з львівських крамниць, поки він рушав до садочка у вилинялій куртці й із кількома дерев’яними іграшками, що колись були дідуся. Дідусь трудився по двох роботах зранку лагодив паркани сусідам, а ввечері чистив парк у центрі міста, та грошей вистачало на найнеобхідніше. На свій день народження Андрій мріяв про великий іграшковий пожежний КрАЗ, або хоча б стару приставку «Денді».
У ніч перед святом хлопчик написав листа чарівнику, вклавши туди малюнок веселого зайчика, і сховав під подушку в надії на дива. Але вранці знайшов лише вовняну дідову шкарпетку з вишитою ниткою і єдиною шоколадною цукеркою «Корівка» всередині. Серце Андрія заболіло, сльози залили щоки, і реальність розпливлася, наче хмаринка. Дідусь навпомацки обійняв онука і сказав: «Не плач, Андрійчику. Ти ж щасливчик! Це не проста шкарпетка вона чарівна. Щоранку там зявляється цукерка. І буде зявлятись завжди. Чарівник прочитав твій лист, але в нього була тільки моя шкарпетка під рукою і він зробив її магічною!»
Андрій витер очі і подивився на шкарпетку зовсім по-іншому. Відтоді щоранку знаходив у ній нову солодку цукерку і хизувався перед дітьми у садочку своєю чарівною знахідкою, а ті заздрили йому. Час минав: вже у школі він зрозумів правду. Але не розгнівався на дідуся за маленьку білу неправду. Навпаки, його серце зігрівала вдячність за любов і стараність, які давали йому відчуття справжнього дива.
Коли Андрій став дорослим, закінчив університет у Львові, влаштувався на гарну роботу й продовжував жити з дідусем і своєю родиною під одним дахом. На свій останній день народження він подарував дідусеві нову шкарпетку, з зеленою вишитою яблунею на ній. Дідусь так зрадів, що вигукнув: «Тепер у мене щодня в шкарпетці зявляється чарівне яблуко!» І їхній магічний звязок залишився міцним, сповненим любові та вдячності за дивовижні подарунки одне одному, навіть коли за вікном світ ставав зовсім іншим.
