Доню, чекати тебе в неділю? з надією спитала я у своєї донечки Лесі.
Звісно, мамо, відповіла вона.
Я готувалася до приїзду дітей все вичистила до блиску, поставила на стіл улюблені смаколики, рушник новий вишитий на стіл постелила, борщ зварила. Серце моє радісно тремтіло в очікуванні побачення. Минув уже час, коли вони мали приїхати, а в домі тиша. Занепокоєння повільно стискало груди. А може, щось трапилося в дорозі? Хотіла ж їм передати трохи грошей міркувала, що згодяться, адже діти давно мріють про нову машину. Нарешті набрала номер Лесі.
Мамусю, я зовсім забула, що мали бути у тебе сьогодні, відповіла доня ледве роздуплившись.
Як це? Я два дні готувалася, господарювала, та ще й сьогодні у мене день народження
Леся винувато зітхнула у слухавку:
Мам, ну вибач. Приїдемо завтра. Ми закрутились, зовсім заплутались у справах. Вибач, гаразд?
Я поклала слухавку з важким серцем. Та біль каменем осів у грудях. Всі наїдки, які готувала для них, швидко опинилися у смітнику. Серце тремтіло від образи, і я раптом зібрала валізу. Взяла з собою гроші, якими планувала порадувати рідних, і вирушила відпочити на курорт до Трускавця.
Це була несподівано чудова відпустка! Якось у міському парку до мене підійшов статечний чоловік, запросив випити кави. Михайло в минулому суддя. З ним легко і цікаво було спілкуватись, він знав сотню небанальних історій. А я теж відкрила йому свої думки й серце.
Ми закохалися, як підлітки. Перед моїм відїздом Михайло несподівано запропонував:
Переїжджай до мене, Ларисо! Маю квартиру, пенсію. Разом нам буде затишно: у кіно ходитимемо, в ліс за грибами, будемо просто щасливі.
Я розгубилася. Як же ж діти, онуки? Але Михайло лагідно сказав:
Вони вже дорослі, мають свої клопоти. А до нас навідуватимуться, не переживай.
Тієї миті я згадала Лесину байдужість і погодилась.
Через тиждень я повернулась додому у Львів. На дверях квартири висів папірець: розшукується жінка середнього віку Михайло посміхнувся:
Це тебе шукають, так?
Думаю, Леся почала хвилюватись, відповіла я.
Вона не знала, що ти на відпочинку?
Ні, не знала
І тут, здригнувшись, побачила доньку на сходах.
Мамочко, де ти була? Я місця собі не знаходила!
Я була на відпочинку, Леся. Маю ж права на власні клопоти, на своє життя. А ось це Михайло. Ми вирішили жити разом.
Я нічого не розумію
Не хвилюйся, усе добре. Чи не бажаєш, щоб я була щасливою?
Бажаю, мамо
Ну й добре. Пішли, хочу вручити сувеніри з курорту.
Скажи, ти наважилась би на такий крок?
