Я живу у своєму будинку вже більше двадцяти років, а мій сусід оселився трохи пізніше. Він почав будівництво саме тоді, коли я займалася внутрішнім оздобленням.
Ми добре знаємо одне одного. Часто спілкувалися, інколи заходили в гості один до одного. Але про тісну дружбу ніколи не йшлося.
Того року взимку мені довелося перебратися на деякий час до доньки зі здоров’ям стало складно справлятися самотужки. А вже навесні, коли потеплішало, я знову запланувала повернутися додому.
Повернулася я наприкінці квітня, коли сніг остаточно розтанув. Дім був у порядку, хоча я хвилювалася. Тож взялася до роботи на передньому подвірї та на городі. Все акуратно впорядкувала перед будинком.
У мене дві невеликі теплиці. У першій посадила огірки та перець, а в третій помідори.
На грядках полуниця, морква, цибуля і кріп. Вздовж забору, що межує з сусідом, ростуть кущі смородини та порічок. Роботи було чимало, і вона не залишилася непоміченою. Знову щось тривожне зявилося позаду. Донька забрала мене до міста, а на літо відправила на місяць до санаторію.
Зрештою у вересні я знову почувалася нормально. Повернулася додому. Вийшла на свою ділянку і побачила, що наша деревяна огорожа між мною та сусідом зламана так, що через неї можна пройти прямо на мій город.
Стало видно, що сусід користується моїми теплицями та грядками. Навіть не подзвонив, хоча має мій номер.
Мене це, звісно, зачепило. Я запитала, чому пошкоджено паркан. Він визнав так йому зручніше ходити сюди, теплиці та грядки ближче. Я відкрито висловила своє невдоволення, а він зреагував абсолютно спокійно. Сказала, що категорично проти проникнення на мою ділянку без дозволу.
До того ж попросила, щоб він сам відновив ту частину паркану до належного вигляду. На додачу сказала: було б справедливо поділити урожай зі мною. Мені вже й не потрібен був той урожай хотіла дати сусіду маленький урок, який він точно запамятає.
