Свекруха моя ну просто бастіон опіки над своїм синочком. Щодня під час відпустки мій чоловік за обідом навідується до своєї мами, змітає там борщ із солянкою, а потім ще отримує по три смс від неї супчик, светрик і не забудь шапку! Як лише у нього якась халепа, не до мене миттю несеться до мами по мудру пораду. Грошей треба? З ким радитись? Знову мама!
Сьогодні повертаюся я додому з роботи, а моя свекруха в нашій квартирі вже з валізою напхана речами та книжками.
Добрий вечір, мамо! кажу так з натяком на дипломатію. Що це ви з валізою до нас?
Та от, вирішила у вас пожити тиждень, допоможу і по господарству, і з онуком, та й з твоїм чоловіком теж. Ти ж мусиш годувати чоловіка, а часу на все не вистачає. Ну, ти ж працюєш, правда? відповідає вона, ніби це все цілком природно.
Свекруха в мене жінка неабияка: канонічна авторитетна пані з міста Львів. Сперечатися з нею лиш нерви псувати. Тому я пішла поговорити з чоловіком, аж тут він мене взагалі збиває з пантелику!
Дорога, ти чула? Твоя мама нас не спитала просто вирішила жити у нас. Мало того, каже, що ти хазяйка слабенька!
Мене це не дратує. Хай живе, якщо хоче. Чого твоя мама може приїхати на тиждень, а моя ні? Вона гірша, чи що? А коли твоя мама у нас жила, я щось сказала? питає чоловік.
Почекай. Моя мама живе аж у Харкові! Приїжджає раз-два на рік! Я ж не буду її у готель відправляти! А твоя живе на Підзамче щодня у гості! відповідаю я.
Я не хочу, аби свекруха лишалась у нас у квартирі тоді, коли мене нема вдома. Вже бачу її, як вона нишпорить у наших шафах, перекладає речі і робить інвентаризацію всіх каструль.
Мій чоловік звик, що мама до всього в нього має свій стандарт: йому вже давно сорок перевалило, а вона досі носить йому котлетки, витирає чоло, як у школяра. З цього приводу ми з свекрухою весь час маємо сеанси виховної бесіди. Дратує, що чоловік ніяк не може відірватися від спідниці мами. А вона, в свою чергу, злиться, що я не так доглядаю її сина! Тому поради летять як з кулемета: і як жити, і що робити, і як саме варити вареники, щоб Василько не схуд.
Коли ми одружилися, свекруха щодня приходила в гості, милила сину шкарпетки, готувала, чекала, коли він повернеться додому. Я, звичайно, наїлася тих експериментів досхочу. Поговорили, трохи її дозу знизили до двох-трьох разів на тиждень. Як тільки народилася донечка Софійка знову рейди, вже щодня.
Тепер серйозно вирішила: якщо свекруха стане головною по кухні й вихованню зніму квартиру й переїду. Чоловіку прямо сказала, ні на копійку не поступлюсь свекруха буде жити у нас, а я на Сихові.
Моя мама просто хоче допомогти! ображено бурчить чоловік.
А мені що, потрібна така допомога? Може, мені ще зарплату в гривнях за її послуги платити?
