Коли мені було десять років, мій тато вдруге одружився. Моя нова мачуха дуже швидко завагітніла і народила хлопчика. І от, я стала безплатною нянькою, кухаркою та прибиральницею, все в одному флаконі.
Дома мене всі називали «Гей, ти». Я носила речі, в які могла б залізти лише у дитинстві, а молодший брат отримував нову іграшку кожні два дні. Коли він трохи підріс, мене позбавили особистого простору: мою кімнату забрав брат, а мене відправили у вітальню.
Єдине, за що вдячна татові він одразу припинив всі спроби мачухи виховувати мене ременем. Але принижувала вона мене щодня цього вже не заборонив. Я постійно чула, що я страшна ніхто мене не захоче, і що я дурна ніколи не здобуду освіти, а працюватиму прибиральницею у когось з сусідів.
Мачуха щодня нагадувала, що мене терпітимуть тут рівно до вісімнадцяти років, а в день народження виженуть з хати.
Всі канікули я проводила у бабусі. Там мене також називали «білою вороною» родини. Вона проклинала той день, коли її син одружився з моєю мамою, і страшенно раділа, коли мама поїхала.
Я завжди дивувалася, чому мене не відправили в інтернат.
За пів року до повноліття я почула випадкову розмову тата з мачухою, і пазли склалися: вона казала, що я ніколи не погоджуся, а тато запевняв, що «поговорить» зі мною, і я переоформлю на них квартиру. Казав, їй нема чого хвилюватися.
А от і є чого хвилюватися. Мачусі справді варто було переживати. Мене вже не вражали її шпильки чи братові витівки.
Раніше я боялася свого повноліття, а тепер чекала його як справжнього свята.
Святкувати прийшли всі: тато, мачуха, бабуся, навіть батьки мачухи приїхали. Це була перша за вісім років «церемонія» з чаєм і тортом.
Після «свята» мені сказали збиратися мовляв, пора звільняти квартиру. Я ж спитала, куди саме? Бабуся відверто пояснила:
Ти вже доросла, тепер сама відповідаєш за себе. Настав час подякувати родині за «багато зробленого для тебе». Йдеш з татом до нотаріуса і підписуєш квартиру. Ти її успадкувала від матері, але не для того твоя мама обіцяла переписати її на мого сина. Тож виконуй «борг», готуйся!
Всі були такі урочисті, що я ледве втрималася, щоб не розсміятися прямо в обличчя.
Добре, бабусю. Дякую усім за все, що для мене зробили… В знак вдячності не вижену вас сьогодні, а дам цілий тиждень на збори речей. Час вийшов.
Ох, що тут почалося! Мене обізвали невдячною, мачуха кричала, що виростила гадюку, тато зарядив мені під око. Батьки мачухи стверджували, що попереджали про чужу дитину. Бабуся висловилася одразу, грюкнувши дверима.
Зрештою всі переїхали… до бабусі.
Через кілька днів зявився тато. Простягнув аркуш паперу і, скривившись, повідомив: «Не оформила квартиру на мене повертаєш борги». І пішов.
Я відкрила папірець, а там рахунок:
Їжа 324 000 гривень
Одяг 54 000
Шкільне приладдя 14 000
Гігієна 2 660
Побутова техніка 4 620
Комунальні 64 800
Всього: 464 080 гривень.
Про те, що батьки за законом зобовязані утримувати дітей, на думку татуся ніяк не впливало.
Я пішла працювати і наступні шість місяців передавала третину зарплати батькові щоб «відшкодувати» видатки.
Розрахувала: років сім-вісім і таки буду у відпустці від «сімейних обовязків».
