Тоді довелося встановити окремий холодильник, згадує Ганна. Ситуація була смішною, але іншого виходу я не бачила. Мене не турбує продати квартиру й поділити гроші. Та мама категорично проти цього.
Ганна нещодавно відзначила свої 24 роки. Вона отримала університетський диплом, знайшла роботу, але досі не вийшла заміж. Її життя у власному домі не назвеш легким. Ганна володіє половиною квартири. Раніше ця оселя належала її батькові. Коли вона була ще підлітком їй виповнилось 14 разом з мамою успадкувала квартиру в рівних частках.
Минуло вже понад десять років з того часу, коли її родина залишилася без голови сімї. Мати Ганни, Оксана, колись залишила роботу, коли донька була зовсім мала. Вона не брала декрет чоловік добре заробляв, грошей вистачало. Оксана зосередилась на домашній справі. Але коли батько Ганни несподівано пішов із життя, мати плакала й казала: Де я знайду роботу у сорок років? На прибиральницю хіба?.
Ганна продовжує розповідь Ми отримували пенсію по втраті годувальника, але мама не могла відмовити собі у салонах чи нових покупках, хоч часто ледь зводили кінці з кінцями. Спочатку їй допомагав брат, але скоро йому набридли ці турботи.
Дядько сказав Оксані, що їй слід влаштуватися на роботу. У неї двоє дітей, і вона не зможе забезпечити всіх. Через рік Оксана привела додому чоловіка. Звали його Андрій. Вона вирішила так розвязати проблему з грошима одружитися вдруге. Андрій справді мав хорошу зарплату, але з падчеркою не знайшов спільної мови.
Андрій часто повторював: Ти тільки їси. Може, краще зайнятися пранням чи прибирати квартиру? Чому ти сидиш над уроками? В університет хочеш? Підеш працювати яку освіту, досить надіятись, що тебе хтось буде годувати.
Ганна не могла нічого відповісти. Хоч у неї була пенсія, гроші отримувала мама. Оксана не бажала захищати доньку від нового чоловіка боялася втратити годувальника. Як ми будемо без нього? питала вона Ганну. Просто не сперечайся й слухай, що він каже. Він забезпечує сімю.
Ганна все ж вступила до університету й знайшла роботу. Весь цей час її вважали зайвим ротом, мовляв, вона сидить на шиї у Андрія. Він постійно рахував витрати, які, на його думку, йдуть на падчерку.
Через пів року після початку роботи я змогла купити холодильник, пригадує Ганна. Ставила його у своїй кімнаті, бо Андрій замикав загальний холодильник у кухні.
Є робота? То годуйся сама, казав він. Мама знову мовчала, навіть коли Андрій показував мені квитанції за комунальні й вимагав повернути все, що витратив на мене за ці роки. Згодом Андрія звільнили. Він та Оксана почали активно користуватися моїм холодильником. Всі звинувачення знову впали на мої плечі. Спочатку я оплачувала всі витрати, але Андрій майже рік сидів без роботи. Я втомилася, поставила замок на холодильник. Звісно, мама була проти переконувала, що Андрій весь цей час годував родину.
Я сказала: Якщо хочете, допоможіть мені. Я не перша почала ділити побут у цьому домі. Усі мають ходити на роботу.
Нещодавно Андрій виїхав з квартири. Мама втомилася від чоловіка, який не приносить грошей, але дочка досі не зняла замок з холодильника. Ганна вважає, що й Оксана має знайти дедалі своє місце. Як думаєте, чи правильний у неї підхід?
