Доброго дня, друже. Нещодавно я зустріла на вулиці жінку, яка йшла з однорічною донечкою Ярославою на руках і зовсім не помічала, що діється навколо. Якби я її не покликала, вона б пройшла повз, навіть не звернувши уваги. Коли вона мене побачила, спершу щиро зраділа, але вже за мить на її обличчі знову зявилась дивна байдужість. Я запитала, що трапилось, і вона розповіла мені всю історію сімейних негараздів.
Вони з чоловіком побралися по великій любові. Під час заручин усе було, як у казці романтика, прогулянки під зорями, турбота одне про одного. Після весілля Ігор носив її на руках, буквально і у переносному значенні. Вони шукали порозуміння, намагались зберегти тепло в стосунках, навіть коли життя вносило свої корективи.
Але з народженням донечки все докорінно змінилося. Для чоловіка ставало дедалі важчим відчувати себе батьком це йому не подобалося зовсім. Оскільки він працював вдома, то постійний дитячий плач, крики і шум не давали йому спокою. Звичайно, основна відповідальність за догляд за дитиною лягла на плечі Валерії, але і йому нерідко діставалося через нервову атмосферу.
Коли він зрозумів, що Валерія у декреті й доходи родини значно зменшилися, вирішив зняти з себе усі домашні обовязки і перекласти їх на неї. Згодом почав наполягати, щоб Валерія поверталась на роботу, а догляд за малою Ярославою перекласти на бабусю чи дідуся.
Ігор вперто не вірив, що батьки Валерії не можуть самостійно впоратися з так малою дитиною, і був переконаний, що в родині потрібні додаткові гроші. Він розглядав різні варіанти, навіть пропонував віддати доньку у ясла на повний день, аби самому не морочитися доглядом. З того часу він і грошей на покупки Валерії не давав, бо вважав, що вона марно витрачає їх на непотрібні речі. Він сам почав ходити до магазину і контролювати всі витрати родини у гривнях.
Валерія почала частіше виходити з дому гуляла з донькою у парку і на дитячих майданчиках, щоб рідше бути поруч із чоловіком у квартирі.
Схвильована подруга спитала, що їй робити далі, але я не знала, яку дати пораду. Розлучитися? Для неї це й не варіант попри всі недоліки чоловіка, Валерія досі його кохає і дуже до нього привязана. Та й донечка росте, і вона не хоче руйнувати сімю щоб дівчинка могла мати обидвох батьків поруч. До того ж Валерія вже втомилася від постійних звинувачень у тому, що не заробляє грошей, хоча це зовсім не її провина.
Коли ми прощалися, я змогла лише сказати загальні речі на кшталт «будь сильною», «все налагодиться» і «час лікує». Дуже сподіваюся, що так і буде.
