Запитуєте, як я докотилася до цього моменту в житті, і як я таке терплю ну, відверто, всі жінки, які закохані, ходять сліпі. Я була саме такою сліпою. Все життя намагалася, вчилася, пробувала. Мама ще з малого казала мені, якщо хочеш мати нормальне життя треба пахати, як трактор. Казала ще й те, що жінка має бути сильною і незалежною, щоб якщо щось трапиться могла сама себе прогодувати.
От тут це її наставлення зіграло зі мною злий жарт. Зустрічалася я з хлопцями, поводилася надто самостійно майже ніхто зі мною не хотів мати справи. У ті часи більшість чоловіків прагнули милої, нянької, щоб могли продемонструвати свою силу. А я сама собі господиня, мені допомога не треба була.
Після того, я повністю занурилась у роботу. Була “дівчина під сорок” аж до 35 років, коли зустрілася з Даниїлом. Він мого віку. Найбільше здивувало мене те, що він сприйняв мою незалежність. Тобто, ніколи не наполягав допомогти, якщо я казала, що сама впораюсь. Не носив мені троянди, не шепотів на вухо всякі банальні фрази, яких я й терпіти не могла. З ним партнерство на рівних. Але якби я знала, чим мені обійдеться ця “рівність”, яка по факту й не була рівністю.
Одружилися, живемо разом. Даниїл своєї квартири не мав, мешкав із мамою в Києві на Лівому березі. А я категорично відмовилася жити з свекрухою. На слуху були такі історії ні, дякую, я такого щастя не хочу. Перший місяць він мені не дав жодної гривні зі своєї зарплати сказав, що має гасити маленький кредит, який взяв на операцію для мами.
Я нічого не сказала, була розуміючою. Ми сімя хай погасить цей кредит, потім разом розберемося з усім. Але сім місяців не минуло, а кредит усе забирає його гроші. Постійно щось: то йому зарплату скоротили, то треба щось доплатити, то ще якась халепа. За ці сім місяців я оплачувала продукти, комуналку, розваги. Далі він вже почав розповідати, що збирає на дачу в селі. Мовляв, для відпустки, для душі.
Але за пять років жодної виписки з банку! Ми мовби сім’я. Врешті-решт, я вибухнула. Як так: пять років я його забезпечую? Це ненормально. Він зібрав речі і повернувся до мами. Ось так, без зайвих слів. Три дні я не витримала забрала назад. І знову та сама пісня: не хоче давати гроші ні на що. Я вже втомлена, як після суботника. Хочу витратити трохи гривень на жіночі капризи, але не можу все йде на сімю. Що мені робити? Подати на розлучення? Чи він таки зміниться?.
