Я добре пам’ятаю, як мама брала мене з собою на роботу, бо не було кому мене залишити. Через це я часто хворіла. А тим часом тато будував своє особисте життя.

Так минуло вже багато років, але досі я не маю спогадів про свого батька. Лише з розповідей мами знаю, що колись усе було добре, поки не зявилася я. Моя мама отримувала підтримку від батька, він допомагав їй у всьому, але прожив із нашою сімєю менше року. Як тільки я народилася, батько зник без сліду. У ті часи у людей ще не було мобільних телефонів, тож мама не знала, де його шукати. Навіть на роботі ніхто нічого не знав про його місцезнаходження. Мамі було дуже важко.

Вона знайшла собі роботу. Оскільки не було кому залишити мене, всюди брала зі собою. Я добре памятаю холод у кімнаті, де мама працювала. Через те часто хворіла. Згодом мене віддали у дитячий садок, а мама змінила роботу, стала прибиральницею.

Грошей у нас не вистачало, але я завжди бачила, як мама старається для мене. Вона віддала мені все, що мала. Після зради батька мама вирішила жити заради мене. Я закінчила школу, а потім університет, знайшла роботу й тепер допомагаю мамі. Роблю все для того, щоб вона менше хвилювалася. За всі ці роки ми більше не чули нічого від мого батька; він жодного разу не поцікавився моїм життям.

І от одного разу до нашої оселі у Львові постукали. Мама пішла відчинити двері, і я почула чоловічий голос. Вийшла й побачила літнього чоловіка з палицею. Мама повернулася до мене й сказала, що це мій батько.

Він плакав і просив вибачення, казав, що був молодий і нерозумний, боявся відповідальності. Весь цей час батько жив у нашому місті, з іншою сімєю та донькою, трішки молодшою за мене. Але пізніше він почав випивати, друга дружина його вигнала. На старість років він залишився один ніхто його не прийняв. Донька не пустила назад у дім. Остання надія це я та моя мама.

Я розгубилася. З одного боку це мій батько, якого я чекала так довго. З іншого він покинув нас і повернувся лише тоді, коли йому потрібна допомога. Найбільше мені шкода маму. Я не хочу, щоб вона турбувалася. Моя мама витратила стільки сил та здоровя, щоб навчитися жити самостійно, а тут раптом повернувся він. Я сказала, що мені треба час, аби все обдумати. Мама мовчала, промовила лише, що рішення має бути моїм.

Оцініть статтю
ZigZag
Я добре пам’ятаю, як мама брала мене з собою на роботу, бо не було кому мене залишити. Через це я часто хворіла. А тим часом тато будував своє особисте життя.