Тато завжди сам прасував свої шкарпетки. Він вважав це дуже особистим питанням і говорив, що мама б образилася, якщо змушувати її цим займатися. Він ретельно стежив, щоб і шкарпетки, і білизна були чисті та охайні.
У моїй родині все відбувається зовсім інакше мій чоловік Остап навіть не думає сам прати шкарпетки. Він впевнений, що немає ніякого сенсу їх прати вручну, а будь-хто може закинути їх в пральну машину, а потім розвісити на балконі, щоб висохли.
Так ми й жили з Остапом своїм життям. Але одного дня я прогавила момент: у нього зовсім не залишилося чистих шкарпеток. І він звинуватив у цьому мене!
Останнім часом я перестала штопати шкарпетки, бо набагато простіше купити нові. Тепер, якщо бачу на прані шкарпетки з величезними дірками, без вагань викидаю їх на смітник. Виявляється, у чоловіка залишилося зовсім небагато пар цілих шкарпеток.
Якщо б ти кидав шкарпетки до кошика для брудної білизни, я б їх випрала. Не збираюся ходити по хаті й шукати ці речі в усіх закутках! Всі брудні речі повинні бути у кошику, сказала я на його зауваження.
Це твоя справа слідкувати, щоб у мене були чисті й випрасувані речі!
Виявилося, що шкарпетки Остапа це моя проблема. Просто раніше я навіть не задумувалась про таке прописане розділення обовязків…
