Олеся залишилася сиротою і виросла в київському дитячому будинку. Дівчина одружилася, коли їй було тільки вісімнадцять. Вона зовсім не розуміла, що означає бути дружиною і як будувати сімейне життя навіть подруг серед заміжніх у неї не було. Уперше опинившись у квартирі чоловіка, Олеся жадібно поглинала всі знання про труди і радості сімейного побуту. Головним джерелом «сімейної мудрості» була свекруха мати її чоловіка.
Звісно, Олеся не раз чула від інших вихованок про суворий характер свекрух, але щиро вірила: якщо у неї ніколи не було власної мами, то свекруха стане тією, хто буде хорошою, турботливою матірю, і обовязково забажає їй щастя. Насправді, свекруха і не планувала бажати Олесі нічого поганого, проте її «наставництво» виявилося досить особливим… Вона з воодушевленням почала ділитися правилами сімейного життя і якось сказала: «Дружина винна у зраді чоловіка!».
Чому ж так? Олеся завжди думала, що винен той, хто вирішив обдурити і зрадити. Реальність ж, здавалось, була зовсім іншою. Свекруха пояснювала: дружина сама винна у зраді чоловіка, бо, можливо, перестала уважати себе і стала нецікавою, непривітною жінкою. А ще радила Олесі «зберігати осину талію навіть у старості», тому вона записала у своєму щоденнику: «не набирати вагу», і одразу записалась у спортзал.
Хоч Олеся і була стрункою та гарною, страх перед зайвою вагою змушував її втрачати ще більше кілограмів. Але, щойно вона виконала цю «домашку», свекруха виголосила нову життєву мудрість: «У нормальній сімї працюють обоє!».
Олеся не заперечувала, адже й сама мріяла про карєру була готова на будь-яку роботу. Коли ж спитала у свекрухи, як має працювати жінка під час декрету, та відмахнулася: «Декрет це твоя проблема, і вирішуй її сама!».
Олеся не записала цю «поуття мудрість», але коли кілька років по тому пішла у декрет, почала працювати на півставки і ще підробляти нянею. Вона була щаслива, але чоловік та свекруха почали нарікати: «Ти заробляєш мало гривень!».
Дівчина вирішила витрачати гроші на перукарню нічого поганого в цьому не було, аж раптом отримала ще одну «настанову»: «У декреті нема для чого вдягатися! Коли повернешся до роботи, будеш надягати красиве і фарбуватися, а зараз треба економити гроші!».
Олеся віддавала всі свої зароблені гривні чоловіку, а роками у її голові нагадувала свекрушина порада: «Добра дружина сама справляється з усім домашнім господарством!».
Так і було Олеся робила все сама. Вона засинала від втоми, але жодних скарг. Щоденні непритомності стали звичкою. Коли остання дитина засинала о девятій вечора, Олеся вирушала прибирати і готувати їжу на завтра. Тим часом чоловік вже спокійно спав десятий раз, жаліючись, що працює і дуже стомлюється.
Не дивно, що Олеся опинилася у лікарні. Вона не мала можливості звертати увагу на раптові болі в тілі і не помітила початку серйозної хвороби. Пролежала у лікарні понад два тижні ані чоловік, ані свекруха її не відвідали жодного разу. На щастя, Олеся взяла з собою телефон і зателефонувала подрузі, яка принесла все необхідне.
Вийшовши з лікарні, дівчина відчувала, як піднялася на нову вершину вона негайно подала заяву на розлучення.
