Соломія зовсім не хотіла одружуватися. Але у девятнадцять років вона завагітніла від свого однокласника, з яким зустрічалася три роки. Вибору не було Соломія не хотіла, щоб її дитина росла без батька.
Хлопець був старшим за Соломію, але вічно поводився, як дитина. Попри це, він не злякався відповідальності обіцяв одружитися і допомагати ростити малюка. Тож вони почали підготовку до весілля.
Соломії вистачило б просто розписатися, але родичі вимагали великого святкування. Вона не розуміла, навіщо витрачати купу гривень на людей, серед яких навіть немає близьких, якщо за ці гроші можна купити все необхідне дитині. Але її ніхто не послухав ресторан, сукню і гостей вибирали за неї. Хто саме? Свекруха і сестра!
Коли настав час приміряти весільну сукню, Соломія не хотіла йти. Уявляла собі ту жахливу сукню з тисячею рюшів і блискучими камінцями. Сестра і майбутня свекруха не вирізнялися гарним смаком. Почувши відмову, вони назвали Соломію невдячною й розлютилися. Та їй було байдуже попереду були справжні турботи: випускний, екзамени, і підготовка до народження дитини.
У день розпису Соломія прийшла в простій, але гарній білій сукні, яка їй пасувала. І тут почалося найцікавіше.
Рідня навіть не знала, що Соломія вирішила залишити своє прізвище. Наречений був в курсі він не заперечував. А от свекруха почала кричати перед усіма камерами: Чому ти не змінюєш своє прізвище?
Соломія усміхнулась і відійшла. Завтра чекає продовження весілля в селі чоловіка з усіма його родичами. Треба зберігати спокій. Шлюб тривав всього кілька років. Ян, її чоловік, виявився поганим чоловіком і байдужим батьком. Щовихідних він сидів за компютером і не звертав уваги на сімю. Коли у Соломії закінчилось терпіння, вона зібрала речі і пішла.
Свекруха не була рада такому розвитку подій. Але наша героїня нарешті зітхнула з полегшенням тепер вона відчула справжню свободу і щастя.
