Цього літа я поїхала в Східницю в санаторій на лікувальне голодування, очищати організм. Якось, ліниво лежачи на лежаку біля басейну, знайомлюся з дівчиною така струнка, з характерною наймоднішою бровою, справжня модель. Підійшла до мене, завязалася розмова. Весь час говорили про наші цілі голодування.
Мені треба скинути 400 грамів, каже вона мені. Я навіть засміялась, подумала, жартує. Але ні.
Рік вже так живу, товста, каже. Мій хлопець заявив, що кине мене, якщо не схудну… Он, дивись! вона стягує шкірку на животі в складочку. Встидно сісти…
Я потім ще довго під враженням ходила. Прозвала її для себе «Уляна 400 грамів». Мабуть, для її хлопця таких, як я, можна зі скелі скидати бо ж у «ідеальній Спарті» мають жити тільки худенькі, а пухкеньким тут не місце…
Нещодавно була на святкуванні в модному львівському ресторані ювілей знайомої. Опинилася в новій компанії, і була там одна жінка, просто лялечка: сидить на мякому кріслі, нога на ногу, капронові панчохи блищать, з-під туфельки видніються гарні пальчики, тримає келих з водою в руці, а погляди чоловіків прилипають до неї.
Підходить її чоловік. Вітається з усіма, а дружині суворо крізь зуби: «Прикрийся! Виставила свої ляшки!..»
Вона аж сіла прямо, схопила ковдру в офіціанта (хоч біля каміна сиділа), укуталася і всю решту вечора сиділа, як змерзлий горобчик.
Я якось читала біографії класиків, хотіла зрозуміти секрети їхньої величі у буденних звичках. Швидко закинула це діло якось важко поєднати грандіозні твори і абсолютно звичайні людські слабкості. Зупинилась на біографії Лева Толстого. Я ж просто закохана у «Анну Кареніну», але певні факти з життя автора не можу пережити.
Уяви: після пятої доньки (Маші) його дружина Софія важко захворіла, лікарі наказали більше не народжувати. А Толстой: «Та Бог з нею, нащо вона мені тоді?» Софія народила йому 13 дітей…
Гортаю Інстаграм суцільні ляльки-барбі: фітнес, солярій, спа, обгортання. Всі ліплять зі свого тіла ідеал, бюті-індустрія радо допомагає. У кожної другий підробіток бути гарною. Я поважаю будь-яку роботу, але у нас знову все переплуталось. Дівчата хочуть бути красивими, щоб їх любили, щоб хлопці помітили мовляв, от як треба виглядати: худенька, брови, губи, горіх-попа. І вони погоджуються, бігають перевіряти фото, чи не відхиляються від стандартів, а хлопцям складно обирати серед однакових “лялечок”.
Якось ми з чоловіком були на Привокзальному ринку у Львові, він для дачі щось вибирав, а я тинялася рядами. Залізла до стенду з садовими фігурками: ліхтарики, зайчики, лисички. Біля величезних гномів у яскравих червоних шапках стояли двоє чоловіків, вибирали найбільш симпатичного. Один стукає по гномах, обходить, а інший раптом сміється:
Та вирішуй вже швидше, брате Ти вчора дівчат з таким самим виразом вибирав…
Смішно до сліз!
Дівчата, любі Уляна 400 грамів, Оленка «Прикрий ляшки», Софія 13 дітей… Невже так можна не любити себе? Не цінувати? Хіба можна приймати ставлення до себе, як до неякісного товару, за любов? Хто сказав, що ідеальна зовнішність це обовязкова умова щастя?
Я маю сотню доказів: зовнішність до любові взагалі не має відношення. Моя знайома познайомилася зі своїм чоловіком у нефрології, коли була блідою, в коридорі з катетером і халатом. А він закохався.
Згадуєш Фріду Кало? Ну і що ті брови? Її обожнювали найкращі чоловіки її епохи.
У мене кілька років тому виривали зуб мудрості напартачили, порвали всю щелепу, температура, опухла щока, слина з кровю. Я лежу вдома, як подушка, слаба, а чоловік насильно вливає мені кефір (я інше їсти не можу). Дивлюсь у дзеркало, бачу себе, молочні вуса, і починаю плакати. А він сміється: «Ти у мене найкраща! І зараз особливо! Виходь за мене, чуєш?» Я йому повірила саме тоді. Потім був ресторан, обручка, повітряні кулі, і «я згодна» все як годиться.
Але саме те справжнє освідчення у роздертім роті і з кефіром я памятаю досі. Бо краса це не про зовнішність, а любов не про ідеальність. Наші недоліки роблять нас унікальними, саме за це нас і люблять!
І знаєш, ідеалу не існує. У кожного він свій. Ось вирішила я поставити брекети, бо зуби криві. А чоловік такий: «Обожнюю твою посмішку такою, як є. Але підтримую тебе, якщо ти так хочеш.»
Після народження сина важила аж 118 кілограмів, а чоловік тільки компліментами засипав. Я схудла, коли САМА захотіла. Переглядали недавно фото, питаю:
Чому ти мені не казав схуднути, я ж була товста…
Бо ти в мене пухкенька булочка, худнути треба лише, якщо ЗАХОЧЕШ! Мені так подобаєшся.
П’ять років тому в мене загострився псоріаз, все літо плями, і на пляж я не виходила, соромно. Чоловік питає: «Що не так?», дивиться на мене і справді не бачить недоліків. Для нього я красуня, а плям він ніби не помічає.
Я тут не чоловіка рекламу, а відносини. Якщо партнер від вас вимагає відповідати якимось ідеалам краси, це не любов, це домінування.
Дівчинко-квіточко, якщо твій обранець оцінює тебе, мов бракований пластиліновий гном у шапці-мухоморі, бігом геть! Він шукає не дівчину, а владу над кимось.
Будь-яка з нас може піти просто зі страху щось втратити. Але замислись: що саме? Тирана? Чи не краще чекати того, з ким відчуваєш себе бажаною? Чоловік має заслужити твій вибір, а твоя довіра повинна бути нагородою за його силу, впевненість та турботу.
Обирай такого, за ким сама хочеш йти і тільки тоді справжні стосунки мають сенс.
