Памятаєш, як Андрій поспішав додому після роботи у Львові? По дорозі згадував той казковий ранок, коли його дружина Ярослава з трепетом повідомила, що вони чекають дитину. Після трьох років невдалих спроб це була наче перемога над долею, і Андрій вирішив зробити свято: накупив смачних українських фруктів слив, чорниць, яблук і влаштував затишну вечерю.
Перед тим, як зайти додому, Андрій ще заскочив у невелику крамничку з прикрасами на Старому ринку та вибрав для Ярослави сережки зі срібла знав, вона це оцінить. Але коли повернувся, Ярослава була бліда, мов після поганої звістки, майже нічого не сказала й одразу лягла спати. Андрій дуже хвилювався, хотів викликати лікаря, але вона попросила дати їй спокій.
Увечері вони ледве перекинулись кількома словами святкова вечеря так і залишилась на столі незайманою. Час тягнувсь повільно, і ось нарешті настав той довгоочікуваний момент почались пологи. Медсестра в пологовому будинку оголосила, що у них хлопчик.
Але далі все пішло не так, як мріяв Андрій. Коли лікар відвів його вбік, повідомив, що син народився здоровим, але з вадами ніжок і, мабуть, не зможе ходити. Більше того, Ярослава, не здатна прийняти таку новину, вже твердо вирішила відмовитись від малюка.
Андрій, розбитий, але сповнений рішучості, намагався переконати Ярославу залишити сина, та вона стояла на своєму навіть її мама не змогла змінити думку доньки. Врешті Андрій погодився самостійно виховувати їхнього хлопчика Марчика. Зібрав речі Ярослави, подбав, щоб квартира була під охороною, купив для малюка ліжечко і коляску, витративши всі свої заощадження у гривнях.
З шаленою самовідданістю Андрій почав шукати інформацію про хворобу сина. Дізнавшись про жінку, котра допомагає дітям з подібними проблемами у сусідньому селі під Львовом, він одразу відправився туди. Андрій очікував побачити досвідчену бабусю, а натомість двері відкрила молода, енергійна дівчина Олеся, яка одразу погодилася зайнятись Марком але з умовою: Андрій має жити разом із ними, щоб постійно бути поруч з сином.
Минуло пів року, і Марчик вже повзав по хаті, сміявся, жвавий та допитливий. Андрій неочікувано закохався в Олесю, відчув між ними справжній звязок перестав думати про розлучення з Ярославою, просто дозволив собі жити для себе і сина. Коли зізнався Олесі у своїх почуттях, почув від неї взаємність, і вони вирішили побратися. Марчик нарешті отримав ласкаву маму, а Андрій люблячу дружину.
Минуло ще два роки, і всі троє Андрій, Олеся та Марко знову у пологовому будинку, святкують народження своєї другої дитини. І тут доля звела їх із Ярославою. Вона, здивовано поглянувши на хлопчика, що бігав неподалік, упізнала у ньому свого сина і з ніжністю простежила за ним очима.
