Мама відкрила мені дивний секрет вона придбала квартиру. Квартира була майже в самому Києві, мовчки ближче до шумних проспектів, але все одно десь між старими каштанами. Вона попросила нас не казати нікому адресу, щоб ніхто випадково не прийшов у гості особливо батьки моєї дружини, бо ті любили занурювати все у алкогольний туман.
Спершу я не знав радіти цьому чи сердитися. Мені не дали вибору. Майже як невидимі гноми, ми до ранку переїхали речі у новий дім, тихо, швидко, без слів. Я мав знайти нову роботу десь поблизу, серед кав’ярень і старих будинків. Дружина пробувала звикати до нової атмосфери, але в кожного в душі тривожний вітер. А що як її батьки все ж нас знайдуть? Вони, як привиди, можуть повертатися у найневідповідніший час.
Я став оператором ліфта в одній сіро-жовтій багатоповерхівці. На другий день із колегою ми рятували жінку, яку ліфт зачинив між поверхами, ніби затиснув між сонцем і ніччю.
Ми відчинили двері вона вийшла, дякувала нам, її очі блищали наляканими відблисками. Я намагався заспокоїти її, говорив про весну, про квітки, що ростуть поруч, і її стали оточувати теплі слова. Вона була зовсім не така, як інші, щось відразу зачепилося в серці. Я не хотів відпускати її.
Я повірив у кохання з першого погляду. Провів її додому, тримаючи ніжно, бо ноги її дрібно тремтіли від страху, сльози виблискували під місячним світлом. Мені хотілося загорнути її в спокій і тепло, але вона зайшла у двері, що захлопнулися наче сторінка книги.
Увечері, коли я вклав мою доньку Оленку в ліжко, і дружина Оксана пішла до ванної, спогади омивали мене хвилюючою сумною мрійністю. Дівчина з ліфта жила в моїй уяві, як казкова тінь. Не міг зупинити себе вона була красива, ніжна і вразлива, мов та ранкова роса на шибці.
Наступного дня, після зміни, я знову підійшов до її дверей, які були немов загадковий портал у інший світ. Сусідці я сказав, що родич з її рідного Львова. За десять хвилин дізнався: її чоловік алкоголік, ледачий, живе наче в тумані, а діти потроху зникають у власних мріях.
Від цього в мене на серці стало легше. Це означало, що можу повернутися до своєї Оксани і до Оленки з чистим сумлінням. Мені не потрібно чужих проблем і дітей, нехай кожен живе свою дивну мрію. Родина мій маленький світ, де ранок пахне кавою, а вечір піснею у гривнях на кухонному столі.
Я видихнув…
