Памятаю, як ніби це було вчора, хоча відтоді минуло вже багато літ. Досі вважаю, що мій брат вибрав не найкращу дружину. Зізнатися, на початку я намагалася підтримувати з невісткою добрі стосунки. Певний час мій брат із дружиною жили разом з мамою і мною у Києві. Тоді я переїхала до меншої кімнати, мама влаштувалася в вітальні, а братові з дружиною віддали спальню. Але Оксана (так її звали), відразу ж своїм ставленням дала зрозуміти, що вона не рівня нам. Її батько був викладачем у престижному університеті. Невістка ж не вважала за потрібне прибирати чи допомагати на кухні казала, що вона тут не господиня.
Як тільки Оксана завагітніла, заявила, що їй потрібен спокій. Мама моя завжди намагалася уникати конфліктів, тому мовчки зносила все. Я й гостей не могла запросити додому мовляв, Оксана дома. Вона вимагала смачну їжу, тишу й окремі смаколики. Тепер мама мусила готувати різні страви для нас і окремо для неї. Не раз намагалася переконати маму не догоджати невістці, яка ставала дедалі нахабнішою. Чим ближче було до пологів тим більше Оксана казала, що майбутня дитина повинна мати свою кімнату-ясла. Хотіла переселити мене до маминої вітальні. Але тут у мене увірвався терпець. Оксана зчинила ґвалт зі слізьми, наче ми змушуємо її народити недоношене дитя. Брат став на її бік, назвав мене невдячною дитиною.
Врешті мама попросила брата розвязати житлове питання. Вони переїхали, ані коли народився їхній син, ані коли відбулося хрещення я так і не дізналась. Невістка сказала, що замість подарунків краще дати гривнями, до речі, навіть вказала суму. Мама відповіла, що таких грошей не має. Після цього нам заборонили бачити дитину. Мамі було гірко, та згодом вони самі почали приводити малого до нас. Оксана часом залишала хлопчика на маму чи на мене скажімо, коли хотіла піти з подругами на каву або зробити манікюр. Але завжди, коли забирала була невдоволена: то не так одягнули, то не тим нагодували.
Коли дитині виповнився рік, брат із дружиною знову заявились: мовляв, треба якось вирішувати питання квартири. Позики їм не давали, і невістка вирішила влаштуватись на роботу, а сина тим часом лишати на моє піклування.
Ти ж навчаєшся у педагогічному університеті, то матимеш практику. Нам тяжко жити на братову зарплату. Платити тобі нічим. А навчання? Можеш перевестися на заочне, треба ж сімї допомогти, говорила Оксана.
Звісно, я відмовила.
Не могла братові пояснити, що їхні житлові проблеми не мають стосунку до мене. Чому маю жертвувати своїм майбутнім заради чиїхось інтересів. А потім ще й слухати докори від невістки, що я нібито не піклуюся про її дитину.
Оксана обізвала нас егоїстами й пообіцяла, що їхня нога більше не переступить наш поріг. Близько півроку вони й справді не приходили. Аж одного дня брат зявився сам. Виявилось, дружина на новій роботі закрутила роман із іншим чоловіком. Подала на розлучення та зажадала аліменти.
Тепер вона шантажує брата сином: платитиме бачитиме хлопчика, ні не мрій навіть. Та й другий чоловік Оксани не поспішав одружуватись мав власну сімю. Тож колишня дружина брата й досі живе в орендованій квартирі, яку, до речі, сплачує мій брат. Він вибачився перед нами і пообіцяв: наступного разу буде обирати дружину з більшим розумом.
