Я з чоловіком звичайна порядна сімя. Це наш перший і єдиний шлюб, разом ми вже 25 років. Ніколи не сварилися при доньці, завжди підтримували одне одного, показували любов та турботу. В цілому, наш шлюб щасливий. Я щиро вірила, що наша донька, бачачи правильний приклад, зможе збудувати своє щасливе сімейне життя. В народі кажуть, що діти беруть приклад із батьків.
Але тут і виникла проблема. Донька ще не вийшла заміж, проте має хлопця. Два роки тому моя мама померла й залишила по собі квартиру у Львові. Ми з чоловіком вирішили, що віддамо цю квартиру доньці. Тепер донька повідомила, що живе там разом із своїм хлопцем.
Нас не турбує, що донька має особисте життя. Турбує інше її обранець зовсім не такою людиною, якою ми б хотіли його бачити. Він нічого не робить по господарству, не займається навіть найменшою чоловічою роботою. Коли у неї щось ламається чи треба вкрутити лампочку, донька миттєво телефонує татові. Ми вже кілька разів питали, чому хлопець нічого не робить, але вона мовчить. Постійно запевняє, що незабаром все зміниться.
Нещодавно виявилось, що він навіть не працює. Тобто грошей у сімю не приносить, все тягне донька. Вона працює на двох роботах, щоб прогодувати і себе, і його. Я гадаю, цьому хлопцю абсолютно байдуже до моєї дитини.
Я прямо сказала доньці, що вона робить помилку. Але їй це не цікаво. Вона вірить, що він зміниться, і все буде добре. Вона його кохає. А я дуже люблю свою доньку, та серце болить від її вибору…
