Я сиділа в декреті чотири роки такі у нас забави, коли між дітьми майже й різниці не помітиш, тож моя українська місія мами виконувалась на всі сто. Чоловік, Петро, гарує на двох роботах, є своя квартирка в Києві, тому якось викручуємося.
А що ж ти до 25 років досягла? Треба перше подумати про карєру, як моя донечка, зрадливо кидала мені свекруха свої перчені фрази.
Своячка Ліля, золота дівчина, заміж не поспішала амбіції до неба. Її молодість і краса були для неї святіші від недільної каші, тож вона твердо вирішила: ніяких дітей, доки світом не покерує. Втім, карєра не склалася більше займалася пліткуванням, ніж справами.
Ліля не байдикувала то в Карпати гайне з подругами, то в Одесу на пляжі, то в турах Європою. І через місяць прибігає з криками: її начальниця йде в декрет, а на заміну шукають «розумницю» з проєктом. Хто найкраще складе той і буде головний. От тільки Ліля й з компютерами як я з балетом тобто ніяк.
Свекруха підмаслює: «Треба, допоможи, ти ж у декреті, діти самі в садочку граються!». Мене аж трусить де та вона бачила, щоб у мами на руках одразу всі відпочивали? Свекруха пообіцяла: «Я все робитиму по хаті, лиш би ти Лілі допомогла!» Ну думаю, хай вже буде.
А вже наступного дня дзвонить:
Ой, я до села їду закрутки, огірки, все таке. Дітей не візьму, якось самі давайте раду
Ліля теж випарувалась. Роблю проєкт ночами, повіки з сірниками, а нічого не встигаю ніхто й разу за малечею не глянув.
Чому не готово? Ти ж обіцяла! репетує Ліля.
А ви ж з мамою казали, що про дітей подбаєте. Робити проект серед розкиданих іграшок це ще той квест.
Ліля грюкнула дверима, розповіла всім, що все сама зробить. Ага, звісно, з її-то ентузіазмом. Премія пройшла повз, а посада глави онук їхньої будки теж десь сховалась.
Вона змовилась проти Лілі! Просто заздрить, сипала свекруха підозрами.
Я нічого не відповідала головне, що Петро зрозумів усе й сказав: «З сестрою тобі більше ні слова». З того часу, хай розважається, свобідна та незалежна і сама собі добра помічниця.
