О 6-й ранку мій чоловік просто впав на мене, але, на жаль, не в романтичному сенсі, а так, що я мало не вилетіла з ліжка. Я ще сподівалася, що це випадковість ну, знаєте, може, наснився йому якийсь глобальний сільський трактор Але вже на другий день він організував те саме шоу! Все це почалося після нашого візиту до його мами під Тернополем у село.
Ми в шлюбі ледве відсвяткували шість місяців, а тут мені довелося серйозно задуматися про заяву на розлучення. Причина його дикої поведінки просто вклала мене на місці, ось ділюсь з вами, що мене як грім вразило.
Я з самого дитинства городянка: трамваї, поліклініки, сосиски в тісті на кожному кроці кому там треба вставати о 6:00? Зараз працюю на закордонну айтішну компанію, тому графік у мене суто нічний: коли у Львові вже ранкова кава й вареники, у Нью-Йорку клієнти тільки просинаються, от і працюй до світанку.
Мій чоловік, Сеня Козак, із справжнього подільського села. Там всі півні знімають шапки перед його здатністю прокидатися о 5:45 ранку. Навіть у Києві він залишив сільські звички: підйом вдосвіта та вимога свіженької яєчні й кави.
У нас сніданок завжди о сьомій, гордо заявив він на першому побаченні.
Я тоді зі сміхом махнула рукою думала, це чарівний фольклор. Та й після робочої ночі я заслужено могла «надолужити» красу сну вдень.
Перші шість місяців у квартирі все особливо не вибивалося з графіку. Коли я згадувала про сніданок готувала. Часом ми домовлялися. Здавалось, ідилія.
Але потім ми зїздили у гості до його мами в село під Тернополем. Мама Ганна живе у хаті з ароматом паляниць, мальвами під вікнами, і, здавалося, що тут я знайду райський затишок, пироги з вишнями й лампові вечірні розмови над узваром. Ну-ну.
Вже через кілька годин після прибуття стало ясно: затишок тут сумнівний. Свекруха постійно з іронічною посмішкою давала мені поради то скатертину не так розстелила, то рушничок не ідеальної довжини.
Але ранки це особлива історія.
Буди її, як заведено, сказала мама Ганна, смакуючи домашній сир за ранковим столом, поки я ще спала в обіймах подушки. Сеня слухняно кивнув і вирішив, що настав час навчити мене «по-справжньому жити».
Коли мене вперше зірвали з ліжка (буквально!), я була в шоці.
Сеня, ти чим? кричу в розпачі, ледь розплющивши очі.
Ти дзвінка не чуєш! Мама каже це найліпший спосіб розбудити, абсолютно спокійно відповідає чоловік, ніби то каву подати.
Але ж ти знаєш, я працюю ночами! Без сну я не просто вішаюся я не функціоную!
У нашій родині всі так привчені, з гідністю відповідає Сеня, як балакає Верховна Рада.
Звісно, на наступний ранок він знову провів мені «сільський майстер-клас». Я відчула, що новостворена родина перетворюється на театр абсурду, ще й мама його режисер.
Повернулись до Києва, а Сеня ніби підмінили: на кожен мій аргумент одне і те ж «мама знає, як правильно». Тут я остаточно зрозуміла: ми з різних планет, навіть не галактик.
Зараз збираю документи на розлучення. Моїй міській витримці прийшов кінець.
А ви як? Може, я й справді кваплюсь із розлученням? Чи вже краще не чекати, коли тебе і з ліжка, і з розуму зженуть остаточно?
