О шостій ранку мене стягнув із ліжка мій чоловік. Спочатку подумав, що випадково але наступного дня ситуація повторилася. А все це сталося після того, як ми відвідали його матір у селі.
Ми з Тетяною прожили у шлюбі всього пів року. Після цієї історії я міцно вирішив подати на розлучення. Причина такого поводження мене просто вразила. Ось що відбулося.
Я сам із міста, завжди звик вставати пізніше рано підніматися не було потреби, особливо зараз, коли працюю в міжнародній компанії. Мій робочий день часто починається, коли в Києві вже майже ніч, а у партнерів на заході тільки день.
Тетяна ж дівчина з села, звикла прокидатися на світанку. Навіть переїхавши до Львова, вона трималася сільських звичок: підйом о шостій, обовязково сніданок з яєшнею і кавою до сьомої.
Я завжди снідаю о сьомій, з гордістю казала вона при нашому знайомстві.
Мене це тоді розсмішило. Подумав: нічого страшного, як захочу підлаштуюся, та й після нічної зміни зможу відпочити вдень.
Перші місяці все складалося непогано. Я намагався не забувати про її традиції, підтримував, була згода. Здавалось, у наших стосунках панував спокій.
Усе змінилося після поїздки у її рідне село, неподалік Тернополя. Теща живе в старенькій хаті, затишній, з садом, де пахне яблуками, завжди свіжа випічка. Думав, там на мене чекає ідилія чай вечорами, спокій і відчуття родини. Та виявилося зовсім інакше.
Ще не встиг спакувати речі, як почув докори щодо кожної дрібниці.
А найбільші труднощі настали зранку.
Хай встає, у нас тут так заведено, сказала теща, поки я ще намагався доспати хоч пару годин. Пізніше дізнався, що дружина вирішила прислухатися до маминої поради й «навчити» мене жити по-сільськи.
Коли мене вперше силою витягли з ліжка був приголомшений.
Що це за маячня?! розгублено закричав я.
Ти ж будильника не чуєш, спокійно відповіла Тетяна. Мама казала, це найкращий спосіб прокинутися.
Я ж вночі працюю! Мені потрібно виспатися, щоб прийти до тями!
У нашій родині так заведено, відповіла Тетяна, мов це все пояснює.
З наступного ранку історія повторилася. Я почувався, ніби з нас відверто глузують.
Не міг збагнути, як людина, з якою планував усе життя прожити, здатна так змінитися лише після кількох слів своєї мами.
Повернулися до Львова і Тетяна почала знову згадувати: «Мама знає, як краще». Її наполегливість остаточно переконала мене, що ми просто дуже різні.
Тепер я збираю документи на розлучення. Терпіння у мене більше не залишилося.
А як би ви вчинили на моєму місці? Може, я й справді поспішив з рішенням?
