Батько не гірший за матір
Другого чоловіка Ольга зустріла в екологічному таборі добровольців, де рятували гнізда рідкісних птахів від браконьєрів. Вона приїхала туди зі своїм десятирічним сином Назарчиком.
Тарас був серцем й рушієм усього проєкту біолог-ентузіаст із палаючими очима. Незвичні тури він організовував разом із кумом, це було водночас відрадою і додатковим заробітком.
Через три дні Оля послизнулася на вологих каменях і підвернула ногу. Тарас, як виявилося, був не тільки фанатиком природи, а ще й лікарем. Він акуратно забинтував їй ногу, відніс до намету, а потім цілий тиждень піклувався про неї, як про дитину.
Поки Назарчик із захватом допомагав дослідникам, дорослі зрозуміли, що між ними зявилася іскра. Вони поводилися стримано обидва мали невдалий досвід у минулому, і дозволити собі захоплення не могли.
Повернувшись із відпустки, Ольга занурилася в роботу: старалася забути короткочасний спалах романтики. Тарас теж вирішив, що це лише табірне захоплення, але за два тижні вже шукав її адресу…
Через пів року вони вирішили жити разом, ще за рік побралися.
Тарас із головою поринув у роль батька завжди мріяв про дітей, а часу все не вистачало: робота, справи, натхнення. Назар, що ріс із мамою та бабусею, невдовзі почав називати Тараса татом і дуже його любив. Вони придбали трикімнатну квартиру з видом на набережну Дніпра та почали мріяти про спільну доньку. Ольга давно хотіла дівчинку, і тут їх бажання збіглися. Імя вигадали заздалегідь Лада. Здавалося, життя стало ідеальним.
Але все змінилося з народженням двійнят разом з Ладою на світ зявився й хлопчик, якого назвали Марко. Ольга опинилася у вирі пелюшок, каш і безсонних ночей. Її, як могла, підтримувала мама. Тарас, щоб забезпечити велику родину, влаштувався у фармацевтичну компанію. Робота забирала його у відрядження та довгі звіти. Незабаром він зловив себе на думці, що не хоче повертатися у квартиру, де плачуть немовлята, а дружина настільки втомлена, що вже й поговорити не може.
Він був упевнений: добувач має право на особистий простір і якісний відпочинок. Ольга ж вважала, що діти це спільна справа, і чоловік має брати участь у щоденних турботах. Вони все частіше сварилися, віддалялися, і майже кожна розмова закінчувалася суперечками про ролі батька і матері.
Врятував дитячий садок. Двійнятам й трьох не було, як Оля змогла повернутися до роботи дизайнеркою. Назар став істинною допомогою. Напруга у родині трохи спала, та ненадовго.
Минуло два роки, і Тарас закохався. Його новою обраницею стала колега захоплена роботою, вільна, подібна до нього самого колись. Після зради Тарас, будучи гранично щирим, одразу зізнався Ользі й наполіг на розлученні.
Допомогу і дітям, і тобі завжди гарантуватиму. Питання з житлом, гадаю, вирішимо за рік. Але зараз прошу забирай дітей і переїжджай до своєї мами. Позов про розлучення подам сам.
А те, що цю квартиру ми купували разом, плануючи саме велике сімейне гніздо, як бути? рівно спитала Оля.
Не ускладнюй! Я пропоную цивілізоване розвязання! вибухнув він.
Мені треба подумати, сказала вона з тою ж спокійною впертістю.
Тиждень вона думала й нарешті озвучила своє рішення:
Закохався у іншу. Що ж, таке з багатьма трапляється. Але діти не тільки мої, вони й твої. І завжди наші обидвох, так? Я не буду ділити квартиру, хоч і маю на це право живи тут із новою дружиною. Розділимо обовязки. Я заберу Назара та Ладу. А Марко залишиться з тобою.
Тарас завмер.
Ти розумієш, що кажеш? Я не зможу сам ростити малюка! В мене робота! Дитині потрібна мати!
Та невже? здивувалася Оля. Ти ж так хотів справжню сімю й своїх дітей. Ось вона, твоя мрія. Я теж працюю, якщо ти не забув? Ти будуєш нове життя, а я мала б залишатися із трьома дітьми? Ні, милий, не погоджуся. Хоч одного візьми на себе. Чесно порівну.
Сварка розгорілася.
Тарас із люттю грюкнув дверима й понісся розповідати свою правду друзям, рідним, колегам. Всі були шоковані. Дзвонили Ользі, умовляли, дорікали, називали негуманною й жорстокою. Навіть її мати сказала: ніколи цього не пробачить. Але Оля стояла на своєму: «Чим батько гірший за матір? Він же їх любить! Тим паче, Марко вже не немовля, він самостійний хлопчик».
Тарас, розгублений і загнаний у кут, зрештою здався. Його мати не змогла сидіти з онуком проблеми зі здоровям. Нова кохана, побачивши будні самотнього батька, зникла через три тижні чуже дитя не входила до її планів.
***
Минуло три місяці.
Якось увечері Ольга прийшла по Назара, який гостював у батька. Двері відчинив Тарас. В оселі було чисто, запах каші, Марко сидів на підлозі та захоплено грався конструктором.
Тарас виглядав втомленим, але спокійним.
Заходь, тихо сказав він.
Поки Назар збирав речі, вони залишилися на кухні.
Знаєш, не дивлячись на Олю, почав Тарас, перші тижні я лютував. Вважав, ти вирішила жорстоко помститися. А потім потім я просто почав пізнавати Марка. Виявилося, він любить помідори, апельсини. Дуже боїться пилососа. Обожнює конструктори. Смішно сопить, коли спить. Засинає лише, якщо йому почухати спинку.
Він підняв погляд:
Я став його батьком. По-справжньому. Не у вихідні, а щодня.
Оля слухала мовчки.
Не буду просити вибачення за минуле. Але я дякую тобі за це, Тарас кивнув на сина. За нас із ним.
Я знала, зрештою сказала Оля.
Що знала? Що я впораюся?
Це само собою. Але головне не сумнівалася, що ти його по-справжньому полюбиш. Ми завжди були максималістами, Толік. І в любові, і в роботі, і, як бачиш, у батьківстві.
То це все ж була помста?
Оля посміхнулася і, виходячи з кухні, відповіла:
Ні. Це був єдиний шанс знову побачити в тобі того чоловіка, за якого я колись вийшла. І, здається, у мене вийшло.
Вона вийшла, залишивши його сам-на-сам у спокійній квартирі з їхнім сином. І вперше за довгий час обидва зрозуміли: хоч шлюб і не витримав, родина дивним і трохи болісним чином встояла.
