Як Вадим уперше познайомив свою дівчину з мамою – кумедна історія знайомства!

– Мамо, це моя дівчина Уляна… Вадим намагався вимовити це ніби ненароком, але хвилювання все ж проривалось у його голосі. І ми хочемо… ну… це… так би мовити… от… загалом…
– Ой, що ти там хочеш, мені давно відомо… Мати уважно приглядається до вибору сина. А чи хоче твоя дівчина того ж самого? Уляночко, ви добре знаєте мого Вадима?
– Ще й як, абсолютно спокійно відповідає майбутня невістка. Як облупленого знаю.
– Як ви сказали? Від несподіванки мати навіть звернулася на «ви». Це взагалі як?
– Та нічого тут дивного, у нас в Україні також кажуть «знаю як облупленого». Але для чого про Вадима? Нам краще познайомитись ближче, бо хто його знає може, ми з вами не зійдемося характерами.
– В якому сенсі? розгублено перепитує мама.
– А в тому сенсі, що нам з вами, можливо, доведеться разом чекати Вадима посеред ночі, поки той гуляє по своїх компаніях. А пяний його храп будете слухати також зі мною разом.
– А чому це я? мати не може зрозуміти, як перехопити ініціативу. Ви ж, здається, спати будете в різних кімнатах Я сподіваюсь
– Але ж ви все одно під дверима переживатимете. Усі мами так роблять.
– Хвилиночку… Я не зрозумів… Вадим вже слухає цей дивний діалог з подивом. І що це ви тут за розмови про мене ведете?
– Помовчи! майже в унісон вигукнули майбутні родичкі.
– Так ось, Маріє Петрівно, я хотіла б знати, чи не б’єтеся ви? Бо про це Вадим мовчить.
– Що означає бєтеся? Очі мами розширилися. Невже жінки можуть битися?
– Ще й як можуть, засміялась Уляна. Деякі своїх чоловіків так товчуть хоч стій, хоч падай.
– О Боже мама хапається руками за голову. Які вислови які пристрасті
– Та перестаньте, довірливо подивилась Уляна на майбутню свекруху. Зізнайтесь, вам колись хотілось дати прочуханки чоловікові? Або й синочку?
– Ну мама вже хотіла було признатися, але взяла себе в руки. Ні. Ніколи.
– Я ціную ваше бажання виглядати інтелігентною, усміхнулась Уляна, але ж не вірю. Як можна бути мамою такого хлопця і жодного разу не захотіти його відшмагати? До речі, ви його в дитинстві паском по попі били?
– Звісно, що ні! цього разу мама сказала правду.
– Еге ж знову хотів щось сказати Вадим, але знову почув:
– Помовчи!
– Дивно, що ви його шкодували, Маріє Петрівно Уляна лагідно поплескала Вадима по мякому місцю. Така пригодошукаюча попа даремно недоотримала треба було її хоч іноді трохи А взагалі, ваш Вадим добрий. Його ще можна вивести на правильну стежку. До речі, Маріє Петрівно, може, до чаю перекинемось словом? Я якраз тістечко купила
Ввечері, коли з роботи повернувся тато, Марія Петрівна при синові оголосила:
– Любий! Наш Вадим нарешті одружується!
– Та невже! радісно вигукнув батько.
– Заспокойтесь, я ще думаю, поправив батьків син.
– Ні, синочку, погрозливо вимовила мама. Цього разу ти точно женишся. А якщо передумаєш, я цю Уляну удочерю.
– Мамо, вона ж не сирота, посміхнувся син, у неї батьки є.
– То й нехай, суворо сказала мама. Тоді я тебе знову в пологовий віднесу, і скажу, що мені чужого сина підсунули! А тато твій підтримає.
– Якщо треба поклянусь! киває тато і показує синові кулак.