Того вечора я тримався з останніх сил. Дві зміни поспіль у студентській їдальні Київського університету, підготовка одразу до трьох випускних іспитів із менеджменту та лише кілька годин сну за два дні.
Близько одинадцятої вечора я побачив біля центральної бібліотеки чорну автівку. Вирішив, що це мій “Uber”. Навіть не перевірив номер просто відкрив задні дверцята і сів на заднє сидіння.
Відчуття розкоші в салоні було підозрілим: м’яка шкіра, цілковита тиша, ледь вловимий аромат дорогого парфуму. Втім, втома взяла своє. Я заплющив очі буквально на мить і відразу заснув.
Прокинувся від спокійного чоловічого голосу з ледь помітною усмішкою:
Ви завжди обираєте чужі машини для перепочинку, чи сьогодні мені особливо пощастило?
Я одразу сіпнувся. Поряд сидів чоловік у досконалому костюмі. Темні очі уважно розглядали мене, на губах грайлива посмішка.
Ви дрімали хвилин двадцять, додав він. І трохи хропли.
Я відчув, як ніяково почервонів. Окинув салон оком: цифрова панель, дерев’яний декор, міні-бар.
Ви що, не водій?..
Ні, я власник. Мене звати Остап Кравченко.
Ім’я нічого мені не сказало, але в його голосі звучала впевненість людини, яка звикла керувати. Я похапцем вибачився й потягнувся за ручкою дверей.
Ви ж не будете йти вночі додому пішки? Дозвольте я вас підвезу, запропонував він спокійно.
Відмовлятись від поїздки нічним Києвом я не став. Машина плавно рушила. По дорозі він запитував мене про життя: навчання, роботу, втому.
Не можна жити у такому темпі, мовив він задумливо. Ви себе просто знищуєте.
Біля мого скромного гуртожитку Остап несподівано запропонував:
Мені потрібен особистий асистент. Хтось, хто б допоміг навести лад у справах і календарі. Гнучкий графік, гідна зарплата тисяч двадцять гривень на місяць на старті. Думаю, це краще, ніж цілодобові підробітки.
Я не потребую жалю, твердо сказав я.
Це не жаль. Це вигідна пропозиція.
Він простягнув мені візитку. Вдома подруга Софія ледь не підстрибнула від здивування, коли побачила імя: Остап Кравченко один із найвпливовіших підприємців України.
Три дні я вагався. Але заборгована оренда й реальність були переконливішими за сумніви. Я подзвонив.
Коли зможете вийти? в його голосі не було зайвих емоцій.
Завтра.
Його будинок під Києвом був схожий на мрію: простір, скло, світло, ідеальний ландшафт. Зарплата перевищувала мою теперішню в кілька разів. Але Остап одразу дав зрозуміти: причина була не лише у випадковій зустрічі.
Ви тут тому, що розумні та організовані, сказав він згодом. Мені потрібні саме такі люди.
Саме після цих слів усе змінилося.
Я захопився роботою: організував зустрічі, оптимізував поїздки, налагодив комунікацію. З кожним тижнем Остап більше довіряв мені важливі рішення. Між нами зростала повага щира, спокійна, без показухи.
Під час одного з ділових вечорів, коли я відчув напруження під пильними поглядами гостей, він делікатно поклав мені руку на плече це була підтримка, нічого зайвого. У ту мить я зрозумів: наші стосунки виходять за межі формальних.
Через два місяці я отримав листа запрошення на річну міжнародну програму обміну з частковою стипендією у Львові.
Коли вирушаєш? спитав Остап.
За три місяці.
Він витримав паузу.
Я міг би попросити, щоб ви залишились. Але тоді я втратив би повагу до вашого жага розвитку.
Того вечора, проводжаючи мене, він вперше промовив уголос:
Я тебе люблю.
Я теж, відповів я.
Тож їдь. Здійснюй свої мрії. Я хочу бачити тебе сильним, не залежним від мене.
Рік минув непомітно. Повернувшись, я побачив в аеропорту лише його без охорони й сторонніх.
Сподіваюсь, цього разу ти не переплутав машини? усміхнувся Остап.
Тепер усе перевіряю.
Він забрав мій багаж.
Я придбав квартиру у Львові.
Я завмер.
Для нас двох.
Він став на коліно, без камер, лише ми двоє.
Андрій Гнатюк, чи погодишся ти збудувати зі мною спільне майбутнє?
Так.
Нині я випускник університету й власник власної консалтингової фірми. Остап і далі очолює свою компанію, але ми партнери не лише в бізнесі, а й у житті.
Часом, сідаючи в його авто після важкого дня, я посміхаюсь.
Перевіриш номер? питає він.
Якщо ти поруч можеш не хвилюватись, відповідаю я.
Тепер це не випадковість. Це наш вибір.
