Ти просто уяви собі ситуацію. Розповідаю, як подрузі на кухні
Молода мама назвемо її Лесю, бо таке імя тільки в нас зустрінеш, сиділа у львівському парку на лавці, як вигорівша свічка. Руки тримають двійнят, очі червоні ні хвилини за три місяці не спала нормально. Поруч свекруха Марія Іванівна, що як завжди з суворим виглядом, а трохи осторонь крутиться чоловік Сашко, у смартфон тицяє, байдуже переглядає футбол чи курси долара до гривні.
Ой, Лесю, пирхає свекруха. Подивись на себе! Лавку грієш, а вдома бардак. А ти ще й скаржишся!
Сашко навіть не підвів голови з телефона:
Сонечко, вставай уже, треба ще квартиру до вечері підготувати мої скоро прийдуть, жартує, ніби Лесі зараз справді до жартів.
І тут я бачу, каже Леся, в мені щось клацнуло. Втома змінилась на таку крижану рішучість! Підхоплююсь, одне маля різко вручаю заскоченому чоловіку, друге свекрусі. Коли Сашко й Марія Іванівна нарешті зрозуміли, що сталося, я вже клацнула застібку плаща.
Вперше за довгий час посміхнулась сама собі.
Ну що, гарна ідея, кажу їм. Сьогодні у вас практика. Я беру вихідний!
І спокійно, не оглядаючись, цокотіла підборами бруківкою. У Сашка очі витріщені, свекруха в шоці, діти кричать на усе місто маму шукають, відчувають, що щось не те. Чоловік хотів щось крикнути мені вслід, але слів не знайшов. Нарешті, до нього дійшло: так, вся оця реальність це і є його частка відповідальності.
Що було далі? Сашко писав мені повідомлення кожні три хвилини, дзвонив я вимкнула телефон. Через годину Марія Іванівна побігла по квартирі:
А де суміш? А як ті памперси вдягати? Чого вони не заспокоюються?
Вечір. В хаті капець якийсь: вечеря зіпсована, чоловік із дітьми на руках в істериці, свекруха біля плити з головним болем.
Я вернулась тільки о десятій вечора. Нова зачіска, свіжа кава, спокійна посмішка. Не підвищуючи голосу, сказала:
Відсьогодні новий графік: або розподіляємо все порівну, або я завтра беру валізу і вже не жартую.
Сашко в ту ніч вперше сам ударився з двійнятами о третій ночі. Бо зрозумів нарешті: дружина не функція і не хатня робітниця. Вона людина, і її сили не нескінченні.
А ти як думаєш, правильно Леся зробила? Чи занадто жорстко? Напиши мені, дуже цікаво!
