Олеся повернулася додому раніше, прихопивши гостинці від мами й тата. Вона мріяла порадувати чоловіка, але Андрій замість теплої зустрічі попросив її зайти до магазину. Наслідки виявилися несподіваними.
Тяжка сумка так натягнула плече, що Олеся мало не зойкнула. Спина її вічна біда останніх місяців нила, наче попереджаючи: не зноси більше. Вона обережно поставила пакети на вибоїстий асфальт біля зупинки.
Олеся глибоко зітхнула. Усередині заворушилась крихітка донька, що росла вже шість місяців. Цей термін їй дався нелегко. Особливо, коли вирішила влаштувати сюрприз і повернутися від тата з мамою на три дні раніше, ніж домовлялися. В автобусі рахувала хвилини до зустрічі, так сумувала за домом.
Цікаво, чим саме зараз Андрій займається? Він, певно, й гадки не має, що вона вже зовсім поряд усього десять хвилин до дому. Дорога до підїзду здавалася нескінченною. Привезла стільки всього: квашенини, яблук, домашнього варення, сала аж плечі відвалювались.
Пройшовши ще трохи, Олеся зрозуміла: не дотягне. Сил більше не залишалось.
Витягла телефон і подзвонила чоловікові.
Андрійчику, привіт, ледве видихнула вона в слухавку.
Олесю? Що трапилось? стурбовано озвався він.
Все гаразд. Я приїхала! Стою на зупинці біля нашого будинку. Вийди, зустрінь мене, будь ласка. Дуже важкі сумки, мама як завжди набрала всього
Почулося незручне мовчання Олеся подумала, чи не розірвався звязок.
Ти вже тут? Зараз? А чому не попередила мене? Ми ж домовлялись на пятницю! обірвався на високій ноті Андрій.
Хотіла сюрприз зробити, насупилась дівчина. Ти не радий, чи що? Я дуже втомлена, вийди до мене.
Зачекай! Не заходь! Мається на увазі йди лише пішла б у цілодобовий супермаркет за поворотом. Купиш мяса, свіженької яловичини. Я сьогодні взяв відгул, хотів приготувати добрий обід, зустріти тебе, як належить.
Яке мясо, Андрію?.. обірвалась Олеся. Ти ж чуєш, у якому я стані? Шостий місяць, ледь тримаюсь, ще й із валізами! У мене спина ниє, ти міг би зустріти мене! Дома ж є й картопля, й яйця. Хоч би пригостив узваром
Олесю, хочу, аби все було ідеально. Магазин поруч Візьми яловичини, свіжої картоплі, стара вже млява. Може, хтось тобі допоможе донести Будь ласка, це для нас. Я тут усе підготую.
Олеся глянула на свої покраснілі долоні. Серце заполонила гаряча образа.
Андрію, ти серйозно?.. почало тремтіти у голосі. Ти просиш вагітну жінку з важкими сумками ще йти в магазин, бо тобі схотілося свіжої яловичини?
Хіба не міг би сам хоч раз спуститися заради мене?
Я все вже почав готуюсь! Якщо зараз піду, зіпсую задумане. Олесю, купи мяса грамів 800 і невеличку сітку картоплі. Я чекаю!
Він скинув дзвінок.
Олеся подивилась на темний екран. Хотілося просто розплакатись під холодним світлом вуличного ліхтаря. Замість обіймів та добрих слів довелось іти між полиць магазину. «Може, він справді щось готує незвичайне?» майнула думка. Вона пересмикнула плечима, підняла пакети й повільно покрокувала до супермаркету.
Везла візок між рядами, ловлячи співчутливі погляди нічної касирки.
Вибрати яловичину було тим ще випробуванням, а сітка картоплі в руках здавалася важчою за валізу. Вийшовши, вона ледве волокла покупки. Руки майже відмовлялися розтискатись.
І тут задзвонив телефон:
Купила вже? радісно пролунав голос Андрія.
Так Я біля підїзду. Відчиняй.
Не заходь! злякано перебив він. Сядь на лавочку, зачекай десять хвилин.
Десять хвилин?! Андрію, в мене натепер вже ноги набрякли, ледве стою!
Сюрприз ще не готовий, наполягав він. Якщо зараз зайдеш усе пропало. Почекай. Пять-десять хвилин, обіцяю! Я вже майже завершив.
Олеся важко сіла на лавку, пакети гупнулись поруч. Хотілося кинути мясо у вікно третього поверху.
Минуло десять, потім двадцять хвилин. Сидячи, вона уявляла: а раптом її зустрінуть із квітами, ранкова кава, затишок, домашня музика? Але розум підказував жодна несподіванка не варта заплачених нервів і фізичного виснаження.
Тільки через пів години Андрій вибіг до неї. На футболці плями від води, лоб спітнілий, волосся розкуйовджене.
О, ти тут! Ну, не сердься, ходімо швидше, невпевнено спробував посміхнутися, підхоплюючи сумки.
Щось ти якийсь мокрий І пахне від тебе, як на хімчистці, скривилась Олеся, ледве підводячись і спираючись на перила.
Усе побачиш! таємничо відповів Андрій і майже підстрибом кинувся до ліфта.
У квартирі її зустрів запах хлорки та дешевої «свіжості», аж у носі закрутило. Олеся пройшлась по кімнаті, зазирнула на кухню, у ванну. Вся квартира сяяла чистотою. Речі, розкидані днями були прибрані, навіть килим наче попрасований. На полицях чисто, підлога відмита, унітаз блищить, як новий.
Ну як, сподобалось? як нова гривня, сяяв чоловік. Хіба не сюрприз?
Олеся обернулась, дивлячись йому в очі.
І це все? ледве вимовила.
Що значить все?! обурився Андрій. Я ж для тебе, щоб тобі легше було, півдня тут крутився! Ти ж завжди нарікаєш, мовляв, я нічого не роблю по господарству.
Андрію, серце Олесі стискалось від болю, ти заради чистої підлоги змусив мене з валізами і животом іти ще й до магазину? Ти не міг зустріти мене хоча би просто тому, що я твоя жінка і зараз не у найкращому стані?..
Я ж намагався як краще! Ти постійно всім незадоволена! Я вже не знаю, що робити
Мені не треба ідеальної чистоти ціною мого здоровя. Я чекала твого обійму, доброго слова. Ти поставив побут вище за мої почуття і нашу майбутню дитину.
Дякую, звичайно ображено буркнув чоловік і пішов у спальню.
Олеся залишилась на кухні, біля пакету з мясом, що так і не дійшло до холодильника. Без сил сіла на стілець втома накотила байдужість. Незабаром Андрій зайшов і, опустивши погляд, промовив:
Ну, може, приготую щось, раз ти вже все купила
Не треба нічого Я хочу відпочити.
Чоловік грюкнув дверима. Олеся важко піднялася й пішла до ванної. Побачивши себе в дзеркалі: бліду, розпатлану, з очима наповненими слізьми, зрозуміла, що більше так не може.
В автобусі знову вже дорогою до батьків вона думала: чому так вийшло? Маму, свекруху, всіх довелося довго переконувати, що більше до Андрія не повернеться. Він дзвонив, просив пробачити, обіцяв виправитися. Але Олеся вже усе для себе вирішила: жити з тим, хто ставить чистоту важливіше за сімейний затишок, за турботу про найдорожчих, вона не хоче.
І врешті-решт дівчина збагнула головне: стіни можна відмити до блиску, речі розкласти по поличках, але якщо у любові немає взаємоповаги, турботи і розуміння порядку у серці не буде ніколи.
