Учора зайшов до сусіда Богдана треба було взяти дриль. Він відчинив двері у спортивних штанах і вишитій футболці:
Заходь, тільки повечеряв.
Увійшов. У квартирі ідеальна чистота, на кухні пахне смаженим курчам. На столі ноутбук, поруч бокал червоного вина.
Богдану пятдесят один рік. Розведений вже дванадцять. Живе один, працює інженером, заробляє близько шістдесяти тисяч гривень.
Знаю його понад пять років, відколи переїхав у цей будинок. Жодного разу не бачив у нього жінки навіть у гостях.
Віддав мені дриль, налив трішки «Хортиці»:
Сідай, раз уже зайшов. Не бачилися давно.
Сіли на кухні, випили.
Я питаю:
Богдане, а чому ти сам? Жінку не шукаєш?
Він посміхнувся:
Спеціально не шукаю. Розумієш, Іванку, дванадцять років живу сам і мені так добре.
Чому саме?
Він підняв чашку, відкинувся на стільці:
Поясню. Шість причин. Перевірено на власному досвіді.
Перша причина ризик втрати всього через розлучення
Богдан почав:
Дванадцять років тому розлучився. З Оленою прожили вісімнадцять років у шлюбі. Донька Марічка зараз двадцять вісім, уже живе окремо.
Він ковтнув ковток:
Причина її зрада. Зловив із колегою. Подав на розлучення.
І що тоді?
Суд поділив квартиру навпіл, хоча платив іпотеку переважно я. Продали житло, поділили гроші, я взяв цю однокімнатну.
Подивився на мене:
Іване, я втратив половину свого майна через те, що жінка зрадила. Так працює закон. Вона зрадила а отримала половину.
Ну розлучення вони такі.
Саме так. І навіщо мені знову ризикувати? Припустимо, зустрів би жінку. Зїхались. Через кілька років узаконили стосунки, може, разом купимо авто чи щось більше. Потім вона вирішить піти. Для чого мені цей ризик?
Я промовчав. Він продовжив.
Друга причина жінки не підтримують чоловічих мрій
Знаєш, Іване, є в мене мрія. Хочу купити стару «Яву», відреставрувати. По вихідних кататись.
Гарна мрія.
Ото вже рік відкладаю. Ще трохи куплю. Сам переберу.
Налив води, запив горілку:
Коли був одружений, теж мріяв: навчитись грати на бандурі. Придбав, записався на курси. Олена каже: «Навіщо? Тобі вже сорок, ти не Кузьма!» Я й покинув. Хотів у Карпати з друзями а вона: «Ти що, ще маленький? Мрієш про дурниці, у нас же кредит!» Не поїхав.
Подивився у вікно:
Жінки не сприймають наші захоплення, вважають це дурнею. А зараз роблю, що хочу. Куплю мотоцикл ніхто й слова не скаже.
Третя причина завищена самооцінка жінок
Богдан провадив далі:
Десь три роки тому спробував зареєструватись на сайті знайомств. Чесно все заповнив: вік пятдесят, праця інженер, зарплата шістдесят тисяч, хобі.
І як воно?
Переписувався з кількома. Одна Галина, сорок шість років, адміністраторка в салоні краси тридцять тисяч зарплата. Пише: «Ви цікавий чоловік, але шукаю такого, хто заробляє від 150 тисяч.»
Він розсміявся:
Я їй кажу: «А скільки ж ви заробляєте?» образилась, заблокувала.
Серйозно?
Абсолютно. Іване, багато сучасних жінок вважають себе принцесами. Знімають квартиру, отримують тридцять-сорок тисяч, але хочуть чоловіка з машиною, квартирою, великою зарплатнею. А самі лише «жіночою аурою» пишаються.
Випив келишок:
Маю шістдесят тисяч, житло, машину. Але для багатьох я невдаха. Бо не бізнесмен. Для чого спілкуватися з тими, хто мене не цінує?
Четверта причина побутові навички
Я запитав:
А як щодо домашнього затишку? Скучаєш за жіночою турботою?
Богдан розсміявся:
Іване, подивись навколо чисто. Я сам раз на тиждень прибираю. Готую собі? Звісно! Ось куряча печеня з овочами пів години й вечеря. Прати? Пральна машина сама пере. Я лише кнопки натискаю.
Показав рукою на кухню:
Не потребую жінки заради побуту. Справляюсь сам. А знаєш, скільки молодих взагалі не готують? Половина. Замовляють піцу або їдять півфабрикати.
Але ж є гарні господині
Є. Але рідко. А ще вимагають, щоб забезпечував на всі сто. Мені простіше самому!
Пята причина страх маніпуляцій і неправди
Богдан підлив мені коньяку.
Після розлучення мав два нетривалі романи. Обидві брехали.
Як саме?
Перша, Катерина, сказала, що розлучена. Місяць зустрічались. А потім дізнався чоловік вдома, а вона «гуляє», бо чоловік мало заробляє.
Він зробив ковток:
Друга, Лілія, стверджувала, що без дітей. Згодом дізнався двоє! Промовчала, щоб я не злякався.
Це вже занадто
От і я про те. Жінкам легко приховати важливе, аби привабити чоловіка. А потім дивуються, що ми не довіряємо.
Шоста причина кара за ініціативу
Богдан відкинувся на стільці:
Останній раз пробував познайомитись торік. У «Книгарні Є». Жінка у відділі класики щось вибирала, симпатична, років сорока пяти.
І що ж?
Підійшов, кажу: «Доброго дня. Бачу, ви любите класику, можу підказати цікаві книги.» Вона на мене як на злочинця: «Дякую, сама розберусь.» Та й пішла.
Посміхнувся:
Іване, зараз будь-яка ініціатива чоловіка це вже загроза. Підійшов поговорити вже маніяк. Написав сталкер. Запросив на каву хочеш усіх забезпечувати.
Але ж не всі такі
Не всі, але більшість. З мене досить відмов і холоду. Тепер я не проявляю ініціативи. Якщо зацікавиться хтось нехай сама проявить.
Чому задумався
Богдан допив напій, подивився на мене:
Іване, не кажу, що всі жінки погані. Є хороші. Але знайти таку як знайти голку в копиці сіна. А помилитися коштує дорого: гроші, нерви, життя.
Він встав:
Мені пятдесят один. Є робота, квартира, авто, хобі, друзі. Я щасливий сам. Навіщо мені ризикувати цим заради сумнівних стосунків, які, скоріш за все, завершаться болем та втратою?
Я повернувся додому, ліг у ліжко, довго думав над його словами.
Мені сорок девять. Я одружений понад двадцять років, у нас із дружиною все добре. Але якби був сам чи зміг би я жити так, як Богдан?
Мабуть, так.
Чи правий чоловік, що понад 12 років живе сам і не шукає стосунків через страх втрати? Чи це просто боягузтво та втеча від відносин?
Чи правда, що розлучення лишає українця без нічого, навіть якщо винна дружина, чи це перебільшення?
Чи справді чоловікові після 50 років варто відмовлятись від нових стосунків через високу ціну помилки чи це вже просто страх і егоїзм?
Може, жінки й справді не підтримують чоловічі мрії, чи чоловіки й самі вибирають не тих?..
