Татку, як ти міг?! Як ти таке міг зробити з мамою?!
Галя з подругою Марією прогулювалися у парку і раптом угледіли чоловіка та жінку, які стояли під розлогою липою біля ставка, обіймалися й щось шепотіли один одному. Жінка світилося від щастя. Галя впялася поглядом у цю картину і навіть поворухнутися не могла.
Галю, ти що там застигла? здивувалася Марія.
Та нічого, ходімо, раптом осікаючись, пробурмотіла Галя.
Подруги попрощалися й розійшлися по домівках. Галя ще довго йшла додому, ніби переварюючи все побачене. У грудях неспокій клекотів, а в голові гуділа думка: «Цього просто не може бути!»
Татку Та як же так!? Ти ж для мене завжди був ідеалом А тут таке прокручувала Галя в уяві вітряну картинку з парку, а в серці кололо гірко й дивно.
Галя з Марією якраз вийшли з гуртка з вязання, додому не кортіло, тож Галя запропонувала:
Марічко, а давай гайнемо у парк. Провітримося хоч!
О! Хоч трохи свіже повітря вдихнемо, підтримала її подруга.
Парк їм зовсім не по дорозі, але хто ж зараз думає про буденні речі? Хай вже обійдеться
Сонце заходило над Личаківським парком, усюди гуляли молоді пари, тислись до одне одного, забувши про оточуючих. Дівчата про себе заздрили такій безтурботності.
Йшли, аж ось на пустій алеї знайома спина. Чоловік років за сорок пять, у стильній куртці, стовбичить біля розкішної пані. Галю, немов хтось долонею пік по щоках: це ж її тато! А руку, диви, навіть ніжно поклав тій жінці на плече.
Галю, то що таке? Галю, ти ж не вмерла! смикнула Марія.
Я немає нічого. Ходімо, видихнула вона і майже кинулась геть із алеї.
Образ ту щасливу пані і її тата стояв перед очима решту вечора. Як могла, Галя намагалася не видати свою розгубленість розмовляти з мамою не кортіло, вечеря ковталась крізь силу. Хоч тато повернувся пізно, а мати бурчала щось незадоволено, Галя ледве стримувалась від сльози. Розуміла: щось тут нечисто.
Чому в дорослих все так складно? Тато не ідеальний!? А може, це взагалі якась змова?.. Чи я все видумала?
З таким «радісним» настроєм і лягла спати, а зранку прокинулась ще більш «радісна».
На кухні класична сімейна сцена. Мама Лариса скептично намотує вареники на вилку, нервує:
О! Ждати тебе й тата можна до Водохреща!
Я піду вмиюся! мусила щось ляпнути Галя, і зникла у ванній.
За сніданком ані слова. Тато, як завше, намагався бути душкою:
Галю, я тебе як себе!
У мене все нормально, ну і у тебе ж, мабуть, теж, сухо випалила вона.
Тільки ввечері дівчина розродилась планом, як би переконати «ту пані» відійти від її тата раз і назавжди.
Наступного дня Галя вичікувала на момент. Спочатку домовилася зі своїми нервами, а тоді, як тато спробував її провести до школи, пройшла зі стічним обличчям пару кварталів а потім, як порядну шпигунку, заховалась за хмизом і рушила за ним.
Замість того, щоб піти на роботу у свій офіс на площі Ринок, тато звернув у незнайомий двір у Сихові. Там, під багатоповерхівкою, вже стояла вона ота загадкова «пані». Хитро всміхнулася, цмокнула його в щоку. До Галі підкрався новий приступ ревнощів.
І де вона таку шубу взяла? Може, за татові гривні? підозрювала Галя.
Врешті, коли та жінка пішла викидати сміття до контейнера, Галя рішуче вийшла назустріч.
Доброго дня!
Ох! Доброго Ви хто?
Я та, хто вам життя спокійним не дасть, якщо ви ще раз з моїм татом зустрінетеся! Галя трохи переграла, але ефект був разючий.
Та ти що, донька Віталія? жінка аж остовпіла.
Така й є, гордо підтвердила Галя. А тепер телефонуйте й кажіть, щоб більше сюди не йшов. Мама в нас найкраща!
Жінка вийняла смартфон, трохи тремтячими руками набрала номер.
Віталію, більше ми зустрічатися не будемо. У тебе сімя, а я після Львова і так поїду далі Щастя вам.
Галя навіть почула полегшене видихання з трубки, а сама, мов помолодшала на пять років.
Коли повернулася додому, атмосфера була дивовижна: на кухні мама, тато, борщ духмяний і навіть сміх.
Що така весела? примружилася мати.
А що, не можна? Смачно, от і весела, віджартувалася Галя.
Доню, ну правда, що таке добре на душі? не втримався й тато.
Татку, ти мене любиш?
Люблю, зайченя!
А маму?
І маму люблю, чесне слово!
От і добре! з полегшенням сказала Галя, а в душі промайнула думка: хай моя сімя буде разом, а інша любов нехай шукає себе на іншому кінці Львова.
