Так, це ж мама
Який прострочений платіж? Ви, мабуть, щось плутаєте, у нас немає жодних кредитів Так, Юдині, так, наша адреса, але… Скільки? Такого не може бути. А на чиє імя оформлений кредит? розгублено питала Ярина.
На Івана Андрійовича Юдина, відповіли їй.
Так, це мій чоловік, але як він міг? І навіщо? зовсім розгубилася жінка.
Співчуваю, голос на іншому кінці телефону помякшав. Але правила є однакові для всіх: терміни пропущено, сьогодні попередження, далі застосовуємо інші заходи.
Ярина не памятала, як опинилася перед компютером. Очевидно, новина добряче її приголомшила. Ні, треба спершу самій розібратися, звідки цей борг.
Кредитної картки в чоловіка вона ніколи не бачила, тобто гроші взято не для родини. Що ж відбувається? Про роботу було годі й думати усі думки крутилися навколо тієї дивної розмови. Ярина ледь дочекалася повернення Івана додому:
Для кого гроші? Хто тебе просив узяти кредит?!
Не встиг, вже зателефонували, з докором відказав Іван. Зрозумівши, що пробалакався, кинувся у наступ: Ну що витріщаєшся? Для мами гроші, мамі. Вона просила допомоги, живе сама
І куди їй така сума? Ми меншими обходимося, хоча обоє працюємо!
На відпочинок, ясно?
Куди ж вона зібралася: у Єгипет чи на Кіпр?
Мама мене одна ростила, має право. А від тебе такого не чекав
І, насупившись, Іван пішов у кімнату, показово впав у крісло і повернувся до стіни. Він так завжди робив, коли хотів натиснути на дружину. Але цей «театр ображеного хлопчика» більше не діяв.
Ярина просто не стала нічого казати. Свекруха й так надто багато втручалася в їхнє життя. Ірина Павлівна любила вимагати. Почалося ще при першій зустрічі: тільки-но побачила сережки у вухах Ярини, одразу захоплено запитала, справжні це камені чи підробка?
Дізнавшись, що носяться лише справжні, зітхнула:
І навіщо такі гроші витрачати? Краще б щось корисне купили до хати
Це подарунок, Ярина була неприємно здивована реакцією.
А, ну тоді гаразд, миттєво заспокоїлася майбутня свекруха.
За тиждень Іван несміливо попросив Ярину не вдягати ті сережки, коли вони йдуть до мами. Бо мама засмучується, що таких не має, а купити їй такі син не може.
Вже тоді Ярина задумалася про дивну поведінку родини. Але закохана дівчина відганяла ці думки. Потім було весілля. Ірина Павлівна сіяла: гарна сукня, щедрий подарунок. Через місяць Ярина випадково дізналася: все купив Іван, інакше мама на весілля відмовлялася приходити.
І розпочалося: то телевізор новий, як у подруги, то фен потрібен, такий самий, як у сестри, то заплати за косметолога, то ще щось. Все негайно, негайно! Інакше Ірина Павлівна починала плакати, скаржилася, як їй зле, коли розуміла бажаного не отримає. Іван не міг витримати маминих сліз і стрімголов біг виконувати всі її забаганки:
Це ж мама Як не дати?
Та у нього вже також була сімя, а на їхні потреби катастрофічно бракувало грошей. Ярина дивувалася: обоє мають непогану роботу, а коштів бракує навіть на основне? На всі питання чоловік лише зітхав:
Мабуть, Яринко, ти ще не навчилась вести сімейний бюджет. Оце б у моєї мами повчилася
Та нашої героїні навчатися у свекрухи бажання не було: зразу не зійшлася з характером. Пізнала вона такі «мам» ще дівчиною, зрозуміла, треба триматися якомога далі.
А остання крапля мама захотіла поїхати на відпочинок. І сума, яку Іван зняв для неї, вразила Ярину. На ці гроші можна було одразу сплатити три внески іпотеки, купити добротні меблі, нову техніку, навіть відсвяткувати покупку в найкращому ресторані Львова.
Схоже, Іван і не збирався міняти звички: для мами усе і завжди. Може, Ярина й змирилася б, це ж мама, і для своєї багато готова зробити. Але так, не попередивши ні словом А якби щось сталося? Той самий борг висів би на ній! А Ірина Павлівна знову ні до чого.
Здавалося, настав час поговорити з чоловіком серйозно. Пора обирати, хто для нього важливіший. Або хоча б пояснити мамі, що апетити треба стримати. Та розмови не вийшло: Іван розізлився, звинуватив дружину у байдужості та меркантильності:
Я вже погасив той борг, заплачу все, а ти не вгаваєш! Так, мама не хоче дешевих курортів, їй потрібен відпочинок по-першому! Вона ж мені життя віддала, все робила для мене! А я їй не можу відпочинок оплатити?
Але ж ми не маємо такої змоги. Може, варто пояснити мамі?
Краще я тобі поясню: мама це свята людина
Ярина зрозуміла: Іван не збирається нічого змінювати. Що Ірина Павлівна ревнує сина до невістки, Ярина й так давно відчула мама дзвонила щодня, благала приїхати, бо страшенно скучила І син кидав усе й летів на інший край міста: мама ж кличе!
Після вчорашньої сварки Юдини розминулися, кожний пішов на роботу сам. Ближче до обіду Ярина відчула себе зовсім зле.
Колеги наполягли мусить звернутися до лікаря. Там жінка дізналася, що чекає на дитину. Хотілося поділитись новиною з майбутнім татом привід серйозно переглянути бюджет.
Дарма раділа майбутня мама. Іван засмутився, казав, що не чекав такого, переконував дружину зачекати й наполягав на перериванні. Потім і свекруха почала дзвонити: не просила, а вимагала:
Я не хочу бути бабою! Що ти надумала? Привязати сина дитиною? Не вийде, все одно Іван піде, не втримуєш…
Куди піде? Що ви таке говорите?
Ой, я ж мати, сина знаю. Він і так давно шукає, куди втекти від такої, як ти. Роби, як він каже, а то аліментів все одно не дочекаєшся.
Ярина відчула, як світ поплив. Прийшла до тями вже у лікарні.
Яринко, отямилася, почула знайомий голос. Відкривши очі, побачила поряд медсестру сусідку свекрухи.
Пані Анно Олександрівно, ледве видихнула молода жінка. Не знала, що Ви тут працюєте
І краще б не знала й далі, усміхнулася та. Думали, що доведеться обирати: ти чи дитина.
Що?!
Заспокойся, все добре. Але скажи, що такого сталося?
Вислухала, похитала головою. Потім порадила:
Полишай ту родину, Івана не зміниш, а його матуся завжди буде нищити всіх обраниць сина. Вона впевнена, що він їй усе винен. Ірина Павлівна свого чоловіка довела: вимагала, поки той не згас на роботі. А Іван точнісінько як тато, матері перечити не буде.
Але ж одружився
Якщо чесно, не знаю, як наважився. Знала б ти, скільки дівчат утекли від нього після першого візиту до Ірини Павлівни! Вирішуй сама. А що Іван каже про татівство?
Вислухавши, Анна пробурмотіла щось міцне про маминого синочка. І, наче то чарівне слово, після нього Ярина вже знала, як вчинити. Вона впорається сама. Іван, мабуть, свій вибір уже зробив, сам того не усвідомлюючи.
На розлучення Ярина подала, щойно повернулася на роботу. Іван не протестував. Про те, що дитину вдалося зберегти, колишньому чоловікові вона нічого не сказала.
Минав вже рік її нової свободи. Ярина гуляла з донечкою серед зеленого парку біля рідної багатоповерхівки.
О, яка зустріч, почула вона ще не зовсім забутий голос, Чому не даєш мені бачити внучку?
Тому що це не ваша онука, спокійно відказала Ярина. Та дитина Та, як радили ви з Іваном, так і не народилася. А ця моя, лише моя дівчинка. І так, у неї вже є бабуся.
Ну як ти
Смію. А вам що, так потрібен статус бабусі? Тоді шукайте синові кращу партію.
Ярина, усміхаючись, йшла далі, не слухаючи прокльонів позаду. Вона знала: вчасно залишила і маминого сина, і свекруху без міри. І зробила все правильно.
