Марічко, я вже вдома! Зустрічай!
О-Олеже?! А ти чого так рано? Ти ж мав повернутись аж через три дні
Жінка близько тридцяти років вийшла у коридор, поспіхом запахуючи шовковий халатик, і розгублено глянула на чоловіка, що стояв на порозі.
Хотів сюрприз зробити, Марічко. Дивлюсь, вийшло! Чи ти не рада мене бачити? високий, статний чоловік розплився у посмішці, насолоджуючись ефектом.
Дуже-дуже рада! Іди одразу на кухню, я тобі їсти розігрію
Задоволений собою, Олег кивнув дружині та попрямував на кухню. Там його чекав накритий стіл: полуниця, шоколад, вечеря щойно з духовки ну просто святковий прийом, ніби для нього й старалися.
Ну ти й даєш, Марічко! Як ти здогадалась, що я приїду? Яка ти у мене передбачлива!
Наклавши собі з гіркою, Олег почав вечеряти. Дружина не зявлялася, але кликати її він не став: певно переодягається у гарну сукню для коханого чоловіка. Старається…
Олеже, я Ми
Ну і смачне ж у тебе печеня, Марічко! А салат, а млинці пальчики оближеш Тарасе?!
Повернувшись, Олег побачив Марічку під руку зі своїм рідним братом Тарасом. Жінка винувато дивилась униз, а Тарас, у шортах і футболці, втомлено потер скроню видно щойно прокинувся.
Так, Олеже, це я. Привіт, брате
Привіт Ну, може поясните, що тут відбувається? Хоча, мабуть, уже й не потрібно…
Олеже, я… Я давно хотіла тобі сказати. Я люблю твого брата Тараса і хочу бути з ним. Пробач випалила Марічка, дивлячись спідлоба на вже, певно, колишнього чоловіка.
Олег у той момент випустив з рук тарілку, посуд брязкнув по підлозі.
Тобто ви тут разом, поки мене не було…
Так. Ми тільки-но… були разом.
Прекрасно! Молодці, дорогі! Олег не стримував іронії. Тепер зрозуміло, чому такий королівський стіл і для кого.
Марічка боязко мовчала, боячись навіть підвести очі.
А Софійка? Що з донькою буде? Вона знає?
Ні, вона нічого не знає.
А де вона зараз?
У сусідки, дивиться мультики.
Часто ти їй ось так до сусідів «віддаєш»?
Останні пів року, як ти в розїздах
Олег не мав більше питань. Як і сил на сварки. Змучений після дороги, він не був людиною, яка довго злиться навпаки, спокійний і врівноважений, але інколи його теж можна було дістати. Ситуація ж із цими двома була просто приголомшлива. Він трохи розгубився, але швидко опанував себе.
Щоб через десять хвилин вас тут не було. Час пішов, сухо кинув Олег, відпиваючи чай. На брата навіть не глянув.
«І чим це він їй сподобався? Схожі ж зовні, навіть родимки однакові До роботи не з тих, мізки ну, сам знаєш… Вона з ним тільки програє. Та це її вибір!» думалося чоловікові, поки він сідав пити чай.
Я не піду, поки ти не даси згоду, став у позу Тарас.
Якої згоди ти ще бажаєш?
На розлучення Дай Марічці піти. Вона тебе не любить.
Та я бачу, кого вона любить… скептично всміхнувся Олег. Розлучення хочете? Буде по-суду! Подивлюсь, як ви всі свої гривні на юристів спустите
Олеже жінка торкнулась його руки. Давай, будь ласка, розійдемося спокійно. Я знаю, ти не злий
Олег похитав головою.
Гаразд, так і бути. Та тільки ти мені більше не брат, Тарасе Михайловичу.
Ми Ще одне прохання маємо.
Ну?
Залиши мені квартиру після розлучення! Марічка широко посміхнулась, не відпускаючи руку. Софійка вже так привязалась, у школі має багато друзів Якщо будемо ділити, на іншу нам не вистачить доведеться в село вертатись
Олег сперся підборіддям на руки й замислився. Бачачи, що чоловік вагається, Марічка все ніжніше просила:
Олежику, сонечко Зроби подарунок нашій дівчинці. Ти ще багато заробиш із такою роботою! Донька ж у тебе одна
Заспокойся, Марічко, присік він її мяко. Є у мене ідея краща.
І яка ж? очі в неї засяяли. Може, ще й авто нам залишиш? Ох і раділа б Софійка
Софійка житиме зі мною.
Що?! Марічка аж не повірила своїм вухам. Ти ж на дітях зовсім не розумієшся! Вічно в розїздах Вона ж навіть забула, як тебе звати.
Зараз перевіримо, розвернувся Олег до виходу.
За кілька хвилин він повернувся з донечкою, на вигляд років десяти, тільки перейшла в четвертий клас. Вона міцно тримала його за руку та радісно посміхалася.
Ну і навіщо ти її привів? Щоб влаштувати сцену при дитині? крикнула Марічка.
Олег всадив дитину собі на коліна й говорить:
Софійко, сонечко, я маю до тебе кілька важливих питань, добре?
Звісно! дівчинка світилася від радості.
Тільки чесно! Бо сьогодні я говоритиму з тобою, як із дорослою.
Прям як із тими дядьками, що на твоїй роботі?
Саме так.
Софійка закивала, очі з цікавістю та хвилюванням.
Мамуня тебе ображала останнім часом? Била за останній тиждень?
Дівчинка раптом засмутилась, втупилась у підлогу і почала тулити пальчики до плаття.
Ти здурів? вигукнула Марічка. Залиши дитину в спокої!
Помовчи, Марічко. Я з донькою розмовляю, твердо сказав Олег і погладив Софійку по голові. Не бійся. Памятаєш, що обіцяла говорити правду?
Дитина кивнула і пригорнулась до тата, прошепотівши крізь сльози:
Так, вона сварила мене і шльопала тричі Один раз за трійку, потім за розлите молоко, а ще за те, що я накричала на дядька Тараса, коли вони цілувались
Ну досить, малечо, я з тобою! заспокоював Олег.
Вигадує вона все! крикнула Марічка. Ні разу не вдарила навіть.
Значить, і квартиру й авто хочеш на благо дитини? єхидно всміхнувся Олег. Софійко, ще останнє запитаю
Добре
Доню, якщо б тобі дали вибір: залишитись зі мною чи з мамою з ким би ти залишилась?
Дівчинка замовкла, глянула то на тата, то на маму. Марічка вже тягнула до неї руки.
А ти пообіцяєш, що більше не поїдеш надовго?
Обіцяю! відповів Олег, навіть не замислившись.
Тоді я хочу жити з тобою, татусю
Ах ти ж! кинулась було Марічка до дитини, та Олег міцно пригорнув Софійку, закривши її собою. Тарас увесь той час навіть не здригнувся.
Ну от, Марічко, поговорили. Більше ти її не побачиш, спокійно сказав Олег і разом із донькою попрямував до її кімнати.
За кілька хвилин він допоміг їй зібрати речі, благо вся його валіза після відрядження й так стояла зібрана. Олег разом із Софійкою поїхав до готелю на іншому кінці Києва, у якому часто зупинявся у справах.
Через пару місяців був суд. Враховуючи, що у Марічки й Тараса не було ні постійної роботи, ні житла, ні можливості виховувати дитину, суд лишив Софійку з батьком. Тим більше, дівчинка сама погодилась жити з Олегом. Лише з ним.
Олег поділив квартиру навпіл, як і збирався, а свою частину продав. Матері дозволяли бачитися з дитиною тільки у вихідні. Софійка жила з ним у новій квартирі. Олег повністю змінив графік, аби більше часу приділяти доньці. В його житті більше не було тримісячних відряджень А Софійка стала більше усміхатись. І це було цінніше за будь-які гроші й роботу.
