Віка тільки закінчила прибирати, як раптом пролунав дзвінок у двері. Вона швидко вимила руки й поспішила відчиняти. На порозі стояла її свекруха, Дарина Олексіївна. Посмішка у неї була така хитра, що Віка не могла не звернути увагу аж здалось, що трохи насміхається.
Добрий день, з якими це до нас вітрами? нарешті отямилась Віка.
Просто вирішила заскочити в гості, навіть не привіталась по-людськи Дарина Олексіївна.
Але ж я зайнята! Чому не попередили? Ви ж як той сніг на голову нізвідки!
Свекруха тілько хмикнула у відповідь:
А хіба мені треба питати дозволу, щоб зайти у свою ж квартиру? Ти серйозно?
Віку аж в жар кинуло: одразу ж згадала про те, що вони з чоловіком живуть у цій квартирі тимчасово і лиш із великої милості Дарини Олексіївни. Квартира була на неї оформлена, а вони мешкали тут тільки тому, що добряче влізли у борги. У Миколи чоловіка Віки трапилась неприємна фінансова пригода: заліз у кредит, тож зараз з дружиною гарували, щоб все повернути. Знімати житло не було за що. Свекруха пожаліла сина й дозволила пожити на час розрахунків за комуналку все.
Як справи? спокійно зайшла на кухню й узяла з шафки чашку та заварила собі чай.
Та нічого, нормально, буркнула Віка, закінчила з прибиранням і перейшла у вітальню.
Свекруха зиркнула на невістку прискіпливо Віка сьогодні була бліда, і це Дарину Олексіївну занепокоїло. Любила вона невістку не дуже, але з вибором сина рахувалась. Щоправда, інколи не втримувалась і піджартовувала над Вікою.
Все у тебе гаразд? Щось ти не така, як завжди!
Та все добре, знову відрізала Віка.
Та скільки можна те саме відповідати? Інших слів не знаєш?
Віка байдуже знизала плечима. Насправді їй було зле, але признаватися свекрусі не хотіла.
Чим займатимешся далі? не відставала Дарина Олексіївна.
Йду до магазину, треба ще трохи продуктів купити. А потім працюватиму.
Свекруха кивнула. Вона знала, що Віка працює бухгалтером віддалено. Далі в кімнаті запанувала тиша, і Дарині Олексіївні стало сумно.
Може, підкину тебе в магазин? Я ж за кермом, до того ж усе одно часу повно.
Віка вже було хотіла відмовитися, адже щось перейтися зі свекрухою магазином то завжди коментарі та подколки, але подумала про важкі пакети й погодилась.
Було б добре.
То давай, вдягайся! Не стій, як стара копійка!
Віка одяглася швидко, але свекруха не втрималась від чергової шпильки:
Добре, дякую, хоч поки тебе чекала, виспалась, наша черепахо.
Віка промовчала і так її з самого ранку нудило, а ще й свекрові відповідати сперечкою не хотілося.
То куди їдемо?
Віка назвала кілька супермаркетів, і Дарина Олексіївна рушила. Її особливо не цікавили ці покупки, але думати про повернення у порожню квартиру взагалі не хотілось. Чоловіка не стало вже давно, а син із невісткою таки прикрашали її дні, хоча сама вона ніколи цього не показувала.
Слухай, Вік, нащо ти оце береш? кинула оком на дешеві продукти в руках Віки.
Бо зараз нема можливості купувати інше, намагалась тримати гідність Віка. Ви ж знаєте, ми зараз у боргах.
Дарина Олексіївна махнула рукою вже й забула, якщо чесно, точніше, не думала, що це так важливо.
Може, поїмо в кавярні? Я ж пригощаю!
Раптом Віку почало хилити з ніг, світ пішов обертом, і вона майже знепритомніла. Встигли лише тому, що були вже біля машини свекруха миттєво посадила Віку на пасажирське сидіння.
Ти як? Віка, прийди до тями! Господи
Дарина Олексіївна трохи бризнула водою з пляшки їй на обличчя, і Віка потроху прийшла до себе.
Добре? Що з тобою?
Віка лише відмахнулась, витерла щоки й сказала:
Перевтомилась, мабуть. Нічого серйозного.
Свекруха тільки похитала головою щось їй підказувало, в чому тут річ, але говорити не стала.
Поїхали додому!
Та мені ще треба у другий магазин спробувала протестувати Віка.
Та Дарина Олексіївна не дала їй і рушити в іншому напрямку. Швиденько доїхали додому. Пакети, які важко було донести Віці, свекруха взяла на себе.
Йди вже нормально. Не допомагай, краще не заважай, буркнула вона.
Вже у квартирі Віці полегшало. Вона розклала покупки, поставила варити обід і сіла за роботу.
Віка, у тебе таке часто? не надто спокійно спитала свекруха.
Що? В магазині? Та так, буває.
Дарина Олексіївна замислилась і, сівши за стіл, обережно сказала:
У мене таке було, коли я Миколою вагітна була. Й нудота, й у непритомність падала.
Та ну! Я не вагітна! Віка почервоніла. Мені з Миколою зараз не до дітей! Треба борги виплатити, а дитина це додаткові витрати
Дарина Олексіївна насупилась:
Дитина це не витрати, це подарунок долі!
Нам зараз чесно, не до таких подарунків, пробубоніла Віка. Ми ледь зводимо кінці з кінцями.
Якщо вже є, то що ж кинула свекруха.
Віка зітхнула, роздратовано додала:
Дарина Олексіївна, я не вагітна! Припиніть надумувати!
Не кричи на мене! Якщо хвилюєшся краще тест зроби, ніж зі мною тут сваритись.
Вам що, роботи мало? Спеціально прийшли нерви мені мотати?
Я ж тебе до магазину відвезла та ще й зомлілу врятувала! Не підвищуй голос, а краще поговори з Миколою про ваші плани.
Далі працювати, відказала Віка.
Свекруха втягнула повітря. Зазвичай спокійна Віка така була від цих розмов роздратована, що стало ясно тут щось не так. Може, думає, гормони Значить, точно чекає малюка. У голові у Дарини Олексіївни вже намальовувались картинки з пустушками і дитячим сміхом
Чого ви так посміхаєтесь?
Якби хлопчик був, яке б імя дала? А дівчинці?
Віка аж завмерла, а потім обурилась:
Я не вагітна! Зараз це взагалі не на часі! Досить питати дурниці. Якщо так кортить, то йдіть додому!
Най буде, посміхнулась свекруха. Але знай: з онуками допоможу, якщо що!
Віка нічого не відповіла. Лише фиркнула та мордочку зібрала у складочку.
Коли Дарина Олексіївна пішла, Віка підійшла до аптечки. Вона й сама не була впевнена, але розуміла: треба дізнатись точно. Страшно було, звісно, та й не хотілося визнавати, що свекруха має рацію.
Насправді Віка боялась. Що болітиме, що не впорається, що не зможе стати хорошою мамою.
Взяла тест ще кілька місяців тому купила про запас, та все не знадобився. А нині потрібен. Дочекалась вона тих кількох хвилин, тремтячими руками подивилась: дві смужки. Робота одразу відійшла на задній план. Віка знала, що від неї зараз чекають звіту, та значно важливіше тепер було інше нове життя всередині неї.
Ввечері, тільки но Микола зайшов додому, вона простягнула йому тест.
Що це? Микола не зрозумів одразу.
Це Я вагітна, прошепотіла Віка.
Обидва були не готові до цього, але Микола розгублено, щиро усміхнувся:
Серйозно? У нас буде малюк?
Так, кивнула Віка, мало не зі сльозами. І що будемо робити?
Микола замислився, але обійняв дружину й поклав руку їй на живіт:
Будемо думати над іменем!
А як же робота, борги?
Най буде. Впораємось! Моя мама допоможе! Вона ж дітей обожнює.
Микола оглянув Віку ще раз, посадив поруч.
Віка несподівано розплакалась:
Коль, мені страшно Кажуть, народжувати боляче. А якщо я не впораюсь або щось зроблю не так?
Тихо Микола обійняв її міцно, Я поруч. Разом впораємось.
Вона поступово заспокоїлась. Того ж вечора набрала свекруху сама, щоб поділитись новиною. І добре відчула: Дарина Олексіївна буде щаслива. І зовсім не помилилась…
