Соломійко, я вже вдома, зустрічай!
Ой, Остапе?! Чого ти так рано? Ти ж казав повернешся через три дні
Жінка, років тридцяти, вибігла в коридор, похапцем обгорнувши себе легким шовковим халатом і розгублено втупившись у чоловіка, що стояв на порозі.
Хотів зробити тобі несподіванку, Соломіє! Бачу, вийшло… Чи ти не рада мені? високий, плечистий чоловік широко посміхався, задоволений враженням.
Дуже-дуже рада! Йди одразу на кухню, я зараз щось тобі підігрію
Зовсім задоволений собою, Остап кивнув і рушив до кухні. Там його чекав несподівано розкішний стіл: свіжа полуниця, гіркий шоколад, вечеря щойно з духовки Все так, ніби приготовлене саме для нього.
Ну ти даєш, Соломіє! Стільки всього наготовила Звідки знала, що я приїду? Яка ти у мені прозірлива!
Він накладав собі на тарілку щедро, з горою, і почав наминати вечерю. Соломійки все не було видно, але він вирішив не кликати її мабуть, вбирається в ошатну сукню для коханого чоловіка. Старається…
Остапе, я Ми
Ну, Соломіє, яка смачнюча печеня! А салат, а млинчики пальці оближеш Дмитре?!
Остап обернувся перед ним Соломія тримала під руку його рідного брата, Дмитра. Соломія дивилась у підлогу з відчуттям провини, а Дмитро, одягнений у шорти та майку, натомлено тер собі перенісся, наче щойно прокинувся.
Так, Остапе, це я. Привіт, брате…
Привіт Ну, тепер поясніть мені, що тут у вас відбувається? Хоча, може, й не треба…
Остапе, я Я давно хотіла це сказати. Я кохаю твого брата, Дмитра, і хочу бути тільки з ним. Пробач. бурмотіла Соломія, кидаючи побіжний погляд з-під лоба на вже колишнього чоловіка.
Остап випустив тарілку зі своїх рук. Страва з їжею із дзенькітливим гуркотом покотилася підлогою.
І ви, наскільки я зрозумів… Щойно…
Так. Тільки що ми з ним були разом.
Чудово, просто дивовижно, Соломіє! Та й ти, Дмитре, також молодець! Мої дорогі, кохані люди! А-а-а, тепер розумію, чому такий смачний стіл І головне для кого.
Соломія не наважувалася поглянути чоловікові у вічі. Здавалося, тільки вона підніме погляд її хоробрість зникне геть.
А Марічка? Що з донькою буде? Вона знає?
Ні, вона Вона не знає.
А де вона зараз?
У сусідки, дивиться мультфільми.
І часто ти її так “сплавляєш” на сусідку?
Ось уже пів року
У Остапа закінчилися запитання. Як і емоції. Він смертельно втомився з дороги й не бачив сенсу зчиняти сварку. Природа наділила його спокійну вдачу й відсутність злості. Але якщо його довести, то, як казала бабця, тікай, куди очі бачать. Однак такі ситуації траплялися рідко. А це дивне переплетіння із двома найближчими здивувало Остапа більше за все. На мить він розгубився і лише на мить.
Через десять хвилин, щоби тебе тут не було. Час пішов, сказав Остап, відпиваючи чай. На брата навіть не глянув.
«І що це вона в ньому знайшла? На вигляд як я, і родимка однакова… До праці не привчений, що в голові не відомо Та вона з ним тільки все втратить. Її вибір!» думав чоловік, доїдаючи млинця.
Я нікуди не піду, поки не отримаю згоди, раптом уперся Дмитро.
І яку таку згоду ти від мене хочеш?
На розлучення Відпусти Соломію, вона тебе не кохає.
Та вже бачу, на кого запала моя дружина ухмильнувся Остап. Розлучення? Буде, але тільки через суд! Подивлюся, як ви всі гроші на адвокатів спустите
Остапе жінка поклала руку йому на запястя. Остапчику, давай мирно розійдемося. Ти ж не такий, я знаю, ти добрий
Остап повільно похитав головою.
Гаразд, нехай так. Але не брат ти мені більше, Дмитре Васильовичу.
Ми ми ще хотіли про щось попросити.
Ну?
Залиш мені квартиру після розлучення, Остапе! Соломія засяяла солодкою посмішкою, продовжуючи погладжувати чоловіка по запястю. Марічка до цього дому так звикла, а у школі друзів скільки А якщо квартиру ділити, у нас на нову не вистачить гривень доведеться назад у село
Остап сперся підборіддям на складені руки й замислився. Бачачи сумніви чоловіка, Соломія заспівала ще ласкавіше:
Остапчику, сонечко моє Зроби дитині подарунок. Ти ж у мене такий розумний, ще багато гривень заробиш із твоєю зарплатнею! Будь ласка, дочці на щастя Я ж для неї!
Втихомирся, Соломіє, урізав жінку він. Я маю ідею краще.
А яку? радісно защебетала Соломія. Може, й машину нам залишиш? Оце Марічка зраділа б
Марічка житиме зі мною.
Що?! Соломія мало не підскочила. В тебе ж руки не з того місця, як із дітьми впоратись? Постійно у відрядженнях Вона вже й забула, як тебе звати.
Перевіримо, знизав плечима Остап і вийшов. За хвилинку він повернувся з дівчинкою років десяти, що перейшла у четвертий клас. Вона міцно тримала батька за руку й радісно всміхалася.
І навіщо ти її привів? Щоби й дитя втягувати у конфлікт?! злісно проскреготіла Соломія.
Остап нічого не відповів. Він сів за знайоме місце, посадив доньку на коліна й тихо почав:
Марічко, доню, можна я поставлю тобі кілька питань?
Звісно! засяяла вона, рада увазі тата.
Тільки пообіцяй відповідатимеш чесно, бо говоритимемо як дорослі.
Прямо як ти з дядями на роботі?
Якраз так.
Вона кивнула, чекаючи подиву.
Скажи, мама тебе ображає? Хоч раз била за минулий тиждень?
Дівчинка збентежилась, втупилась у підлогу. Маленькими пальчиками несвідомо крутила край сукні.
Ти що собі дозволяєш?! вигукнула Соломія. Відчепись від дитини!
Замовкни, Соломіє. Я з донькою розмовляю, твердо сказав Остап, і погладив Марічку по голові. Не бійся, доню. Ти ж пообіцяла говорити чесно?
Вона кивнула, з очей потекли сльози. Схопила тата за шию й гаряче прошепотіла у його грудину:
Так, тричі шльопала! За трійку, за розлите молоко, і ще за те, що накричала на дядька Дмитра. Вона цілувалася з ним, поки ти був у відрядженні
Не плач, сонце, гладив Остап її по голівці. Я поруч, я з тобою. Мама тепер не скривдить.
Бреше вона! кинулася Соломія. Я й пальцем її не чіпала…
Значить, квартиру і машину задля блага доньки хочеш? криво всміхнувся він. Марічко, ще одне запитання.
Добре
Дитино, якщо дала б тобі вибір: залишитися зі мною чи з мамою що б ти обрала?
Дівчинка задумалася. То дивилася на батька, то на матір. Соломія розпласталася руками, тягнучи до себе.
А обіцяєш, що більше не їдеш надовго?
Обіцяю! відповів Остап, не замислюючись.
Тоді я хочу з тобою, татку.
Ах ти ж! закричала Соломія, хотіла схопити доньку, але Остап притулив Марічку до себе, закрив собою. Дмитро весь цей час стояв мовчки, навіть не намагаючись у щось втрутитися.
Ну ось, Соломіє, розмову закінчено. Більше ти її не побачиш, спокійно промовив Остап і пішов у дитячу разом з донькою.
Через кілька хвилин Уже пакували всі речі. Добре, що його валіза після відрядження вже стояла поруч. Остап із дівчинкою поїхав в готель на іншому березі Києва, де часто зупинявся у справах.
Через декілька місяців був суд. З огляду на те, що Соломія з Дмитром не мали постійних доходів, житла, та й дівчинка вирішила сама залишитись із батьком, суддя залишив Марічку з Остапом. Квартиру розділили, свою частку Остап продав. Матері дозволили бачитися з дитиною на вихідних, але жити вона стала з батьком у новій квартирі. Чоловік повністю переглянув розклад, тепер тримісячних відряджень не стало А Марічка стала усміхатися частіше і це вартувало більше за будь-які гроші чи роботу.
